Південна Америка

Українська еміграція до Аргентини розпочалася, як це не дивно, випадково. Галицькі селяни у пошуках кращого життя мали намір поселитися в Північній Америці, де вже мешкали їхні односельці з України. Однак у Гамбурзькому порту американські урядові чиновники через якісь формальності не дозволи іммігрувати до Америки. Свідком цього «непорозуміння» став польський агент iммiграцiйної служби, який i скерував 12 галицьких i 6 польських родин до країни, про яку вони досі нічого не чули. Сьогодні в провінції Мiсiонес живуть правнуки Iллi Дутки, Iвана Мусiя, Михайла Опиханого, Теодора Письменного, Хоми Винника, Миколи Злiзлого, нащадки перших дванадцяти українських родин, якi випадково прибули 27 серпня 1897 року на аргентинську землю. Під час другої еміграційної хвилі, більшість новоприбулих осіла в Буенос-Айресі та околицях столиці, решта подалася вглиб країни на сільськогосподарські поселення. Емігранти, якi приїхали до Аргентини в 1945-1950 роках — це, в основному, особи, якi були насильно вивезені на роботи до Німеччини під час окупації України, а також вояки УПА, бійці дивізії СС «Галичина», котрі боролися проти сталінського режиму. Аргентинська Республіка була однією з перших держав, якi визнали Українську Народну Республіку. Це сталося 5 лютого 1921 року, коли уряд УНР був уже, по суті, вигнаний з України, Аргентина визнала УНР як суверенну державу. Що ж стосується сьогодення, то вже 5 грудня українська громада влаштувала у Буенос-Айресі перед парламентом грандіозне свято на честь перемоги на Всеукраїнському референдумі 1 грудня. Того ж дня Президент Аргентини Менем прийняв делегацію аргентинських українців i показав документ, відповідно до якого Аргентина визнала Україну як незалежну державу. Нині в Аргентині налічується понад 200 тисяч українців. Вони переважно розселені в північних провінціях — у столиці та провінції Буенос-Айрес, Місійонез, Чако, Мендоса. Формоса, Кордоба. Ріо-Негро і займаються головним чином землеробством. Мають хорошу репутацію за працьовитість, спокійну вдачу, пісенність i толерантність. Прийнята в українському суспільстві думка, про те, що наші співвітчизники в Аргентині живуть дуже бідно — не правдива. Вони живуть скромніше порівняно з деякими етнічними громадянами, але значно краще, ніж корінні українці. Проблема в тому, що Аргентині притаманні нестабільні уряди, а українці все-таки належать до тієї категорії людей, яка прагне до надійності, певності, спокою. Вони навдивовижу патріотичні, жертовні i милосердні. Хоча вони вже є громадянами іншої країни, мають достаток, гроші, більшість з них ніколи не бувала на землі своїх предків, всі вони з одержимістю i святістю вболівають за майбутнє України. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї південних районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї українці та громадяни українського походження проживають компактними групами, що зближує їх, сповільнює процес асиміляції.

Українські громадські організації Аргентини

1. Українська Центральна Репрезентація

Голова Головної Ради — Дмитро Грабар Голова Управи — Юрій Іванник, Soler 5039 (1425), Ciudad Autónoma de Buenos Aires Заснована 1947 р., Тел.факс: 8-5411-4775-0226

2. Українське культурне товариство «Просвіта»

Голова — Петро Маслюк Soler 5039 (1425) Ciudad Autónoma de Buenos Aires

3. Українське товариство «Відродження»

Голова — Іван Регей Maza 150 (1206) Ciudad Autónoma de Buenos Aires

4. Союз українок Аргентини

Голова — Христя Липинська Union de Mujeres Ucranias en la Republica Argentina Llavallol 3863, 5° E c.p. 1419 Buenos Aires tel.: (5411) 4502 3520 fax: (5411) 4373 6963

5. Об’єднання жінок «Просвіта»

Голова — Марія Патинок-Мороз Union de Mujeres «Prosvita» Soler 5039 (1425) 1425 Buenos Aires tel./fax: (5411) 4775 0226

6. Організація українських жінок «Відродження»

Голова — Галя Дрібниця Ucranias «Renacimiento» Maza 150 (1206) 1206 Buenos Aires tel./fax: (5411) 4294 2319 alesiuk@tsucosmeticos.com.ar

7. «Пласт» Організація української молоді в Аргентині

Голова — Степан Липинський José E. Rodo 3868 — (C1407HDD) Buenos Aires

8. Фундація ім. Тараса Шевченка

Голова — Олександер Балук Florida 439/441, Piso 1, Of.17 Ciudad Autónoma de Buenos Aires

В Бразилії українці належать до найстаріших етнічних груп. Перші українські емігранти з’явилися ще до державного оформлення Бразилії, наприкінці ХІХ століття. Серед перших поселенців — родина М.Морозовина з Галичини. Але масове переселення розпочалося з 1895 року, коли агенти Італійських пароплавних ліній привезли сюди 15 тис. найбідніших галичан. Нині кількість українців у Бразилії сягає 250-400 тис. Лише 7-8% з них народжені в Україні, решта — в Бразилії. 85% українців живуть в сільській місцевості. Одними з перших українських іммігрантів прибули до Уніао-да-Віторія у 1886 р. У 1902 р. вони побудували першу українську католицьку церкву парафії Св. Василя Великого. У першому варіанті церква була збудована з деревини, із дотриманням візантійських традицій. У 1988 р. вона була реконструйована у тому ж стилі. У головному алтарі розташований дерев’яний макет церкви, який нагадує про архітектурні традиції Східної Європи. Більшість іммігрантів кінця ХІХ століття облаштувалася в районі Прудентополіса (у глибині Парани), пристосовуючись до незнайомих кліматичних умов. Сила єднання цих общин стала запорукою успіху. Ці групи, маючи традиції вирощування пшениці, у своїй більшості (близько 80% іммігрантів), займалися землеробством, заклавши основи перших підприємств з виробництва борошна у штаті. Також, створивши 14 кооперативних товариств, вони долучилися до транспортування сільгосппродуктів та інших товарів, використовуючи аж до 50-х рр. ХХ століття великі криті фургони, до яких запрягали 8-12 коней, що пробігали величезні відстані між Уніао-да-Віторія, Палмас, Клевеландією, Мангейріньєю, Барракао та іншими містами. Інша частина українців, що мали спеціальності в різних галузях, пішла працювати у промисловість, здебільшого меблеву та металообробну та зайнялася вільними професіями (адвокати, лікарі тощо). Українська громада швидко пристосувалася до соціально-економічного рівня штату, увійшовши до різних структур суспільства Парани. Тим не менше, деякі специфічні риси цього народу, особливо мовні та релігійні (греко-католицька віра), зберігаються й донині у такий спосіб, що у всій Парані, особливо у її столиці Куритибі, їхня культура передається особливим колоритом візантійських куполів, ритмів та мелодій, стилем та кольорами вишивки, святковим вбранням та іншими фольклорними проявами. Зробивши внесок у різні області розвитку Парани, українці, що прибули туди, та їхні нащадки до сих пір прославляють культуру штату, чи то у мистецтві, як художники Мігел Бакун та поетеса Олена Колодій, чи то в науці, як інженер Серафим Волошин, археолог Ігор Швець та нейрохірург Афонсо Антонюк. Після Другої світової війни більш як 200 тис. осіб, колишніх захоплених Німеччиною «остарбайтерів», військовополонених, політичних біженців, вояків Української дивізії СС та інших військових формувань, що воювали проти Росії, прибули до Парани. Окрім Парани, українські емігранти розташувалися також у штаті Сан-Пауло, у місті Іан-Каетано-до-Сул та у кварталі, що межує з Віла-Зеліна, у столиці штату. Ця «друга хвиля» іммігрантів, які приїхали після Другої світової війни, серед яких було багато переміщених осіб, складалася з техніків та робітників, що були знайомі з багатьма найсучаснішими технологіями та матеріалами. Вони допомогли розвитку та зміцненню промисловості штату у часи труднощів з імпортом. Прудентополіс Оточений 25 водоспадами, з яких десять заввишки 100 метрів, Прудентополіс також приваблює культурною спадщиною українських іммігрантів. Місто, що має найбільшу кількість нащадків цього народу в країні — 70% населення, яке складає 47 тис. осіб — додало до свого повсякденного життя багато успадкувань української культури: релігію, музику, мову (яку вивчають у школах), народні промисли, вбрання. Значну роль у підтриманні культурних зв’язків між українськими іммігрантами та їх Батьківщиною відіграє релігія. Обряди греко-католицької української церкви відрізняються від римо-католицької, вони побудовані на східній традиції візантійської літургії. Для служінь, які здебільшого відправляються українською мовою, характерні спів та діалоги між священиком та вірними. В архітектурі церков приваблює наявність іконостасів та металевих куполів. Церква Св. Йосафата, побудована у 1928 р. у центрі міста, являє собою чудовий взірець впливу візантійського стилю. На селі можна зустріти десятки таких церков, багато з яких і досі дерев’яні. З інших релігійних традицій зберігаються культ Пресвятої Діви та спільне збереження ікон, які передаються по черзі з одного дому в інший. Якщо в тому, що стосується релігії, коріння українців міцне, то інші їхні осередки присвячують себе збереженню культурної спадщини. Асоціації митців, такі як ансамбль народного танцю «Веселка» чи ансамбль бандуристів «Соловейко», зберігають спадщину предків — бандура вже протягом століть є символом української народної музики. З іншого боку, в кулінарії збереглися такі страви як борщ, вареники та голубці, не говорячи вже про солонину та свинні ковбаси. Національний делікатес, який має загальнобразильську славу і що його почали виготувати у Прудентополісі — це краківська ковбаса, на якій спеціалізується фірма з переробки м’яса «Алворада», заснована онуком іммігрантів Діонізіо Опушкевичем 41 рік тому. Українці Прудентополіса змогли зберегти свою тисячолітню культуру, водночас додавши до неї деякі відтінки бразильських творчості та синкретизму. Меморіал української імміграції Урочисто відкритий 26 жовтня 1995 р., меморіал віддає данину одній з основних етнічних груп Куритиби. Ансабль складається з відтвореної церкви Св. Михайла Архангела, з площею 150 м2, збудованою наприкінці ХІХ ст. у селищі Серра-до-Тігре муніципалітету Марешал-Маллет, яка вважається однією з найстаріших українських споруд у Бразилії. Будівля відповідає нормам православної віри, таким як вісьмиконечний купол, ззовні оздоблений міддю, і кожна з його граней відтворює квадранти людського розуміння. Алтар дивиться на Схід, а дах вкритий сосновими плашками. Споруда не має культового значення, а слугує лише для демонстрації традиційних українських мистецтв, як ікони та писанки. Окрім цього, до ансамблю входять дзвіниця, сцена для виступів фольклорних груп та арка. Меморіал знаходиться між вулицями Фределіно Вольфа та Жозе Валле. Одним із перших об’єднань українців у Бразилії стала «Просвіта», заснована в 1902 році. Серед інших —Хліборобсько-освітній союз у Куритибі, який, сприяє розвитку культури і мистецтва серед українців, Товариство прихильників української мови, Бразильський осередок українських студій. Українсько-бразильська центральна репрезентація. У літературі еміграція українців до Південної Америки знайшла відображення у циклі «До Бразилії!» І.Франка.

Українські громадські організації Бразилії

1. Українсько-Бразильська Центральна Репрезентація

Президент — Йосип Велґач (Член Президії УВКР) Rua Augusto, Stellfeld, 799, cep 8010 Curitiba, Parana, Brasil R. Diogo Pinto Azevedo Portugal, 20082130-460-Guritiba-pr Brasil Representação Central Ucraniano-Brasileira Av.Augusto Stellfeld, 799 CEP: 80410-140 Curitiba-Paraná tel.: (55041) 335 1220/99815402 fax: (55041) 354 4091, Parana, Brasil e-mail: welgacz@ifnet.com.br sorotiuk@fast.com.br

2. Українське Товариство Бразилії (УТБ)

Президент — Богдан Савицький Sociedade Ucranianа do Brasil Av.Augusto Stellfeld, 795 CEP: 80410-140 tel./fax: (55041) 224 5597 subras@sociedadeucraniana.com.br Діють: Українсько-бразильський клуб, Жіноча організація, фольклорна група «Барвінок» (Президент Роберто Андре Орестин / Roberto André Oresten), чоловічий хор «Гайдамаки», суботня школа ім.Л.Українки.

3. Українсько-Бразильське Товариство «Соборність»

Голова — Олег Шиманський Sociedade Ucraniano-Brasileiro «Unificação» Rua Mariano Pamplona, 419 Caixa Postal 142 CEP: 09520-450 São Caetano do Sul — São Paulo tel.: (55011) 453 4559 fax: (55011) 275 5149 Діє фольклорна танцювальна група «Київ»

4. Товариство Прихильників Української Культури

Президент — Ізраел Кравець Sociedade dos Amigos da Cultura Ucraniana Rua Brigadeiro Franco, 374 CEP: 80430-210 Curitiba-Paraná tel./fax: (55041) 335 1220 israel.kravets@timsul.com.br

5. Товариство Прихильників Української Культури

Президент — Жoрж Літвінчук Sociedade dos Amigos da Cultura Ucraniana Rua Paulo Setubal, 66 CEP: 90000-000 Porto Alegre-Rio Grande do Sul

6. Музей української імміграції при Українському товаристві Бразилії (УТБ)

Голова — Режіна Шпак-Рубінець Museu da imigração ucraniana junto à Sociedade Ucranianа do Brasil (SUB) Rua Augusto Stellfeld, 795 CEP: 80410-140 Curitiba-Paraná tel./fax: (55041) 224 5597

7. Жіноча організація при УТБ

Президент — Тетяна Бащин Organização Feminina junto à Sociedade Ucraniana do Brasil (SUB) Av.Augusto Stellfeld, 795 CEP: 80410-140 tel./fax: (55041) 224 5597

8. Українсько-Брaзильський Клуб

Президент — Єдин Петро Clube Ucraniano-Brasileiro Av.Augusto Stellfeld, 795 CEP: 80410-140 Curitiba — Paranát tel./fax: (55041) 224 5597

9. Український меморіал

Директор — Mирослав Мазепа Memorial Ucraniano Parque Tingui — Curitiba — Paraná tel.: (55041) 338 2909, 336 2021

10. Музей української імміграції в Прудентополісі (Пам’ятник Тарасу Шевченку)

Museu da imigração ucraniana em Prudentópolis — Rua Cândida de Abreu, s/n Monumento à Taras Chewtchenko — Praça da Ucrânia CEP: 80400-000, Prudentópolis-Paraná tel.: (55042) 446 1383

11. Меморіал іммігранта

Memorial do Imigrante Rua Visconte de Parnaíba, 1316 Mooca — São Paulo imigrante@plugnet.com.br www.memorialdoimigrante.sp.gov.br

12. Асоціація Українсько-Бразильської Молоді (АУБМ)

Associação da Juventude Ucraíno-Brasileiro (AJUB) Rua Haíti, 81 — Vila Guaíra CEP: 81010-140 Curitiba — Paraná tel.: (55041) 246 4896 ajub@bol.com.br www.netpar.com.br/poltava

1.Українська громада у Венесуелі

Asociacion de Ucranianos en Venezuela, Calle Ucrania No. 2, Alta Vista, Catia, Caracas

1.Асоціація українців Мексики „Дніпро”

Президент – Хотяїнцева Наталія

факс: 55 56 03 58 63, dnipro_mx@ukr.net