4 лютого група чоловіків, схожих на людей, звиклих до використання фізичної сили, очолювана митрополитом УАПЦ Мефодієм, увірвалась у приміщення Патріархії УАПЦ та в редакцію газети “Наша віра”. Спочатку ці люди побили священика Валерія (Копійку) та викинули його з церкви, потім побили й кинули в сніг секретаря редакції названої газети Віталія Шевченка (колишнього політв’язня) та грубо виштовхали з приміщення редактора газети Євгена Сверстюка – доктора філософії, президента Українського ПЕН-клубу, лауреата Премії ім. Тараса Шевченка, колишнього політв’язня, людину всезагально відому та високо шановану в Україні.

Ця дія має явні ознаки провокації, це виклик новій владі, яку випробовують на здатність протидіяти насильству як засобу розв’язання між церковних та міжконфесійних конфліктів. Після дзвінка в міліцію та прибуття міліціонера, за його розпорядження приміщення церкви та редакції газети було опечатане. Але на сьогодні печатки зірвано й нападники вже порядкують у захоплених ними приміщеннях, зокрема і в редакції газети “Наша віра”. Безпосереднім наслідком такої дії є переконання, що насильством можна досягти бажаних результатів.

Особливу тривогу викликає те, що завдано удару по одному з важливих осередків української культури і просвіти – газеті “Наша віра”, єдиної загальнонаціональної газети, в якій на належному рівні обговорюються питання християнської релігійної думки. Газета вижила у протистоянні скорумпованій владі в часи правління Л. Кучми, обстоюючи духовні цінності як основу суспільного й політичного життя. Якими б мотивами не керувалися люди, що силою захопили приміщення, але те, що вони вдалися до насильницьких дій саме тепер, у час оновлення влади, насторожує.

Держава відокремлена від Церкви, але, діючи у межах закону, вона зобов’язана вживати заходів, спрямованих проти використання насильства у розв’язанні будь-яких суперечок. У нападників була можливість діяти цивілізовано, законно, звернувшись, зрештою, до суду, якщо б шляхом переговорів не вдалося дійти згоди. Застосування ж насильства дає цілком законну підставу для звільнення захоплених приміщень і покарання нападників. Це буде знаком того, що держава обстоює цивілізовані, законні способи розв’язання будь-яких конфліктів у суспільстві.

Свої підписи під зверненням поставили:

Марічка Шкамбара, Голова Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО, Канада);

Віктор Педенко, Генеральний секретар Світового конгресу українців (СКУ, Канада);

Левко Довгович, Президент Європейського конгресу українців (Словацька Республіка);

Ігор Гавдяк, Голова Української Американської Координаційної Ради (Нью-Йорк);

Ярослава Хортяні, Голова Товариства української культури в Угорщині; Мирон Кертичак, Голова Об’єднання українців Польщі;

Валерій Семененко, Заступник голови Об’єднання українців Росії (ОУР, Москва);

Микола Сергієнко, Голова Об’єднання українців Кубані (РФ);

Аркадій Шелест, Голова Об’єднання українців Поволжя (РФ);

Володимир Манович, Голова Національно-культурної автономії Новосибірської області (РФ);

Лариса Скрипникова, Голова Національно-культурної автономії українців Республіки Карелія (РФ);

Валентина Логвин, Голова Центру української культури “СІЧ” (Республіка Білорусь);

Олександр Зарічний, Заступник голови Української громади імені Тараса Шевченка в Азербайджані;

Романія Явір, Голова Товариства “Федерація українців Вірменії”;

Валентина Такаєва, голова Українського культурного центру “Батьківщина” (Узбекистан);

Анатолій Погрібний, Голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка, Заступник Голови Спілки письменників України (Київ);

Максим Розумний, Голова Секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради, Голова товариства “Гуманітарна колегія” (Київ);

Петро Кононенко, Директор Науково-дослідного інституту українознавства МОН України, Президент Міжнародної асоціації “Україна і світове українство”;

Михайло Горинь, Голова Української Всесвітньої Координаційної Ради (Київ);

Володимир Костицький, Об’єднання українців м. Омська (“Сірий клин”, РФ).