Невеселі пригоди українців Росії

Як Голова Краснодарської крайової регіональної громадської організації "Українська діаспора "Співдружність" я чи не щодня слухаю зворушливі історії українців, що приїхали в Росію на роботу, в гості чи назавжди. Найчастіше пригоди трапляються з ними через незнання законодавства РФ чи його суперечливості (наприклад, українка А. загубила паспорт в місті Краснодарі, але поїхати в місто Ростов-на-Дону в Консульство України не може, бо без документів міліція не випустить з міста).

Наша організація створена для того, щоб допомогти українцям жити в Росії, працювати, лікуватися, подорожувати, лишаючись при цьому законослухняними і соціально захищеними громадянами.

Безумовно, ми не можемо допомогти тим, хто нашу допомогу не приймає, хто намагається ухилитися від реєстрації, податків, узаконювання свого перебування та роботи в Росії. На жаль, таке ухилення найчастіше закінчується для українців плачевно. Роботодавець, незаконно беручи на роботу українців, після закінчення робіт обіцяних грошей не віддає. Та у випадку незаконного працевлаштування мігрант не має права скаржитися на роботодавця і, тим більше, вимагати щось, оскільки такого мігранта депортують і заборонять в’їзд в Росію на п’ять років.

Мені доводилося чути скарги наших співвітчизників, які роками працювали практично за мізерні харчі, не отримуючи ніяких грошей, перебуваючи практично в становищі рабів. Така ціна спроби обійти закон!

Роботодавець, який законно приймає іноземного працівника, укладає з ним  трудовий договір, де вказується сума заробітної плати, права й обов’язки сторін, гарантується соціальний захист.

Потрібно розуміти, що високооплачувана робота вимагає високої кваліфікації, і, як правило, на такі посади приймають росіян. Якщо роботодавець обіцяє золоті гори, то варто замислитися, чому на цю роботу не приймають "своїх". Адже через залучення іноземної робочої сили виникає багато проблем: дозвіл на залучення іноземної робочої сили, дозвіл на роботу іноземців, приписка, житло, харчування, та й ставка податку на прибуток із нерезидента РФ 30%. Звісно, в Росії є дефіцит робочої сили, але він пов’язаний в першу чергу з низькою заробітною платою. Проте є багато організацій, куди влаштуватися на роботу неможливо, оскільки там стабільна та висока зарплатня, гарантовані пільги.

До нас часто звертаються роботодавці з проханням надати їм робочу силу, але, як тільки ми говоримо про легалізацію пропонованих працівників, багато роботодавців зникають безслідно. Найчастіше це дрібні будівельні фірми, сільськогосподарські підприємства. Закономірно, що найбільше обдурених іноземців серед тих, хто працював саме в цих галузях господарства на сезонних роботах.

Але й українські робітники доволі часто підводять роботодавців. Низька кваліфікація, злодійство, пиятика – явище, на жаль, доволі поширене. Але це теж зрозуміло: хороші працівники і в Україні добре заробляють.

Проблем багато. І далеко не всі з них ми можемо вирішити. Україна повинна турбуватися про своїх громадян, де б вони не знаходилися, як і будь-яка інша цивілізована країна. З цією метою створюються посольства, консульства. Проте Консульство в Південному федеральному окрузі (ПФО) є тільки в місті Ростові-на-Дону. А в ПФО мешкає понад 100 тисяч українців, а ростовський кордон перетинають близько мільйона українців. Наприклад, щоб з Астрахані дістатися до Консульства, знадобиться дві доби, і доведеться витратити чимало грошей. За один день Консульство приймає 30 осіб. Якщо підрахувати, то за рік Консульство України може прийняти близько 9 тисяч осіб, тобто менше, ніж 10% українців від загального числа тих, що живуть у ПФО. Це свідчить про байдужість уряду України до своїх громадян у Росії. Чому ніхто не розуміє, що, працюючи в Росії, вони підтримують економіку України. Якщо врахувати, що українець заробляє 200 дол. США  в місяць, то 100 тисяч українців за рік заробляють 240 тисяч дол. Я вже не кажу про вартість документів на постійне місце проживання, транспортні витрати, медичні довідки і т.д.

Варто зупинитися ще на одній проблемі – участі у виборах в Україні громадян, які живуть у Росії. Мабуть, комусь вигідно, щоб ці українці не брали в них участі взагалі, бо, безперечно, вони проголосують за кандидатів проросійської орієнтації. І ось знов умова, поставлена урядом України: одна виборча дільниця на весь ПФО (маленька кімнатка, яку відвідати всім охочим просто неможливо). А як доїхати зі Ставрополя чи Астрахані в Ростов-на-Дону? Це проблеми українців. Їхати ж необхідно сотні і навіть тисячі кілометрів! Як пояснити таке ставлення до своїх громадян?

Ми як громадська організація виступаємо на захист інтересів громадян України, що живуть на території РФ. Перш за все, ми прагнемо забезпечити доступну консульську допомогу. Тобто Краснодарська крайова регіональна громадська організація "Українська діаспора "Співдружність" планує створити представництво хоча б у крайових і обласних центрах ПФО (враховуючи число українців на тій чи іншій території), а це, в свою чергу, гарантуватиме участь у виборах в Україні.

Засоби масової інформації повинні більш ширше інформувати своїх громадян про трудову міграцію, про зміни в законодавстві, щоб менше було проблем в українців на території РФ, бо "незнання закону не звільняє від відповідальності".

На наш погляд, невирішеність проблем громадян у правовому полі штовхають людей до беззаконня. Це спричиняє підвищення рівня злочинності в регіоні: незаконного використання робочої сили, яке часом доходить до рабства, пограбувань, наркоманії, проституції. Зло, породжене безвихіддю, відчаєм,  лишається все одно злом.

Олександр Слободян,
Голова Краснодарської крайової
громадської організації
"Українська діаспора "Співдружність"