Расизм міграційної політики Росії

Віктор Тимошенко: „іншого методу велика російська цивілізація не змогла придумати”.

Федеральна міграційна служба Російської Федерації вустами свого прес-секретаря привідкрила стратегію державного расизму, яка зі всією очевидністю збігається з ідеологічними константами „чистих рас”, сталінського антисемітизму, шовінізму і відновила в російському інтелектуальному співтоваристві дискусію про те, якою мовою розмовляли Адам і Єва.

Прес-секретар Федеральної міграційної служби Костянтин Полторанін в інтерв’ю Бі-Бі-Сі заявив, що «на кону стоїть, в принципі, виживання білої раси, і в Росії це питання відчутне». Він пояснив, що не розуміє міграційну політику країн Західної Європи, де заохочується імміграція з країн Африки і Близького Сходу. В Росії все має бути інакше, вважає Полторанін: „Тут потрібно будувати відносини так, щоб змішування крові йшло в правильному режимі”.

Одна справа, коли вчені сперечаються чи можна біологічно вдосконалити людину, і чи має практичну цінність євгеніка? Але зовсім незрозуміло, коли людина, яка є спікером державної міграційної служби, розмірковує про  расизм і рекомендує виводити людей доброї, „хорошої породи” або „чистої раси”, а іммігрантів вважає людьми другого сорту.

І навряд чи пан Полторанін потрапив в ідеологічну або політичну пастку.  Традиції расизму – це кров і підґрунтя сталінської національної політики. А в повсякденному житті (прикладів в одній тільки Москві – тисячі) виявляються у приниженні, образі, насильстві над „неросійськими” – чужими, не нашими, „кавказцями”, „чурками”.

Після цієї програмної заяви російського чиновника, який втілює міграційну політику ракетно-ядерної держави,  стають зрозумілими нетерпимість у Росії до людей іншої, не російської  національності, до людей іншого кольору шкіри й очей. Мало того, думку Полтораніна підтримали десятки російських патріотичних організацій, які наполягають на забороні трудової міграції за расистською або національною ознакою.

Публічні одкровення міграційного чиновника та ще й прес-секретаря „міністра міграції”  цікаві ще й тим, що вони розповідають,  якими цінностями живуть люди влади в Росії. Як не пригадати  романи Ремарка про те,  як міграційні чиновники Європи були вершителями доль мільйонів біженців.

Якщо для російського чиновника расизм залишається єдиним та ще й біологічним маркером за допомогою якого він розпізнає де свій, а де чужий, то варто тільки пошкодувати про те, що іншого методу велика російська цивілізація не змогла придумати. Хоча не зайве було б нагадати расистам із Москви, що саме Олександр Пушкін, у венах якого текла африканська кров, став творцем російської мови!

Що для цивілізованих політиків табу, для російських чиновників, виявляється, – звична практика. Одна справа, коли расизм пропагують лідери ультраправих організацій, але коли високопосадовець  глибокодумно повторює „зади” нацизму, мимоволі згадуєш теорію та ідеологію „расової гігієни” фашистської Німеччини.

У Росії криза ідей. Виявляється, тільки озвучені владою расистські теорії можуть служити мобілізаційними проектами для зміцнення держави. І це країни, в якій проживають громадяни багатьох сотень  національностей і всіх рас, що живуть на Землі. Як у фашистській Німеччині побутувало поняття „економічно доцільний єврей”, так у Росії можуть з’явитися „расово доцільні інвестиції і люди”.

Віктор Тимошенко, Москва.

Прес-служба УВКР