ОБЛИЧЧЯМ І СЕРЦЕМ ДО ПРИДНІСТРОВۥЯ

Спілка Українців Придністровۥя 27 січня відзначила п’ятнадцятиліття свого існування. Бендери, місто з великою українською історією, стало центром святкування, туди зۥїхалися представники українських громад з усіх районів Придністровۥя. Ніхто не міг нам, мені та Михайлові Ратушному, гостям цього ювілею від Української Всесвітньої Координаційної Ради, назвати точну цифру кількості українців у Придністровській Молдавській Республіці, але всі, до кого ми зверталися, підтверджували, що нашого народу там більше третини всього населення.

Олександр Бут, ім’я якого носить Спілка Українців Придністровۥя, один з її найдіяльніших організаторів, приїхав до Києва п’ятнадцять років тому і просив мене відвідати його рідний край, познайомитися з людьми та природою Трансністрії, подивитися на Бендери, де писалася й була схвалена козацькою радою перша в світі демократична конституція. Я спізнився в гості до Олександра Бута, він помер, але організована за його керівної участї Спілка Українців Придністровۥя бурхливо розгорнула свою діяльність, розбудила приспані молдавізацією та русифікацією українські серця, стала найчисельнішою, найцікавішою, найрозвиненішою в культурному плані національною складовою Придністровۥя. Декілька державних шкіл і гімназій, де всі предмети викладаються українською мовою, українськомовні газети, українські хорові колективи в кожному районі, українські дитячі садки, зрештою, понад вісімдесят тисяч жителів, які мають паспорти громадян України, – це результат п’ятнадцятирічної праці українських патріотичних сил - придністровۥян. За п’ятнадцять літ свободи наші земляки в Придністров’ї наснували й намотали такий золотий клубок українськості, що його ніхто вже не зуміє розмотати й знищити.

Очолює Спілку Українців Придністровۥя Леонід Іларіонович Ткачук, який самовіддано працював над створенням у Бендерах української культурницької організації "Вітчизна", що стала провідною частиною Спілки. Тепер він належить до чільних громадських і політичних особистостей Придністровۥя як голова Спілки та голова міської ради депутатів у Бендерах.

На ювілей Спілки Українців Придністровۥя з Кишинева прибув посол України Петро Федорович Чалий; як представник Президента України в Придністров’ї він чудово орієнтується в ситуації, високо оцінює надбання тутешньої української громади. Мені здається, він повинен бути головним консультантом міністра закордонних справ і Президента України в питаннях наших складних національних і державних взаємин із невизнаною, самопроголошеною Придністровською Молдавською Республікою.

В ювілеї Спілки Українців Придністровۥя взяли участь представник міністерства культури і туризму Валентин Дудка і заступник голови секретаріату товариства "Україна-Світ" Алла Киндзера. Вони відзначали немалі досягнення українців Придністровۥя, особливо в розвитку рідного шкільництва. Їхньому захопленню від побаченого варто вірити, бо вони були і раніше в тутешніх містах і селах понад Дністром, знають на тих теренах багато активістів українського відродження, яким і вручали грамоти від імені своїх установ.

Добірною українською мовою на святі виступив президент ПМР Ігор Миколайович Смирнов. У його мові і в його думках нема загравання з українцями, він розуміє, що Придністровۥя – це не чужина для нашого народу, знає, що українці – не діаспора, а споконвічний етнос цієї землі. П’ятнадцять років тому Ігор Миколайович Смирнов приїжджав до Києва кілька разів, мав розмови зі мною, тоді головою комісії закордонних справ Верховної Ради України, наносив візити Президентові України Леоніду Кравчукові, шукав притулку і поради. Про це писатиму іншим разом, а тепер хочу відзначити добре й мудре ставлення І.М. Смирнова до української мови й культури, які зазнавали зневаги й переслідування за часів радянської влади в Молдавії.

У селі Варниця, де помер Іван Мазепа, встановлена стела, напис на якій з пошаною згадує великого гетьмана. Політика керівництва Придністровۥя безперечно спрямована на відродження, вивчення і збагачення української пам’яті цього краю. На зустрічі з вчителями й учнями гімназії імені І.П. Котляревського в Бендерах ми переконалися в тому, що тут досконало знають українську історію свого міста. Учителі гімназії нагадали нам, що в Бендерах проходив військову службу автор "Енеїди", а Марія Заньковецька вперше саме тут зіграла роль Наталки Полтавки з п’єси І.П. Котляревського "Наталка Полтавка". Пропозиція встановити в Бендерах пам’ятник Пилипу Орлику, вітана з великим ентузіазмом у гімназії, на зустрічі в держадміністрації Бендер, на урочистих зборах Спілки Українців Придністровۥя, дає підстави думати, що майбутнє цього краю буде назавжди пов’язане з Україною.

До мене підходили українці Придністровۥя з побажаннями передати нашим історикам та державним діячам їхнє прохання – побудувати у Бендерах музей Івана Мазепи. До цієї просьби треба дослухатися, бо що може бути справедливішим у ставленні до цієї великої людини, оспіваної великими поетами Європи, за збереження пам’яті про нього на тій землі, де він, відходячи у вічність, залишив своїх вихованих у любові до України наступників?

Ставлення нашої держави до проблем Придністровۥя не може бути обмежене тимчасовими бюрократичними артикулами, політичними спекуляціями, референдумами, воно має відповідати прагненню українства цього краю, і скільки часу не довелося б чекати, будемо чекати й будемо вірити, що те прагнення здійсниться.

От, нарешті, здійснилося бажання мешканців Придністровۥя – отих багатьох тисяч громадян України: молдавські прикордонники з 17 лютого 2007 року пропускатимуть їх через молдавсько-українську границю тільки на пред’явлення паспорта. Це велике досягнення української дипломатії і явина мудрості молдавських державних органів. На цьому місці належить сказати, що, якби українці в Молдавській республіці мали такі ж сприятливі умови для забезпечення своїх національних потреб, які вони мають у невизнаній ПМР, то це була б рівновага в політиці двох частин Молдавії, бажана для наших добрих українсько-молдавських взаємин.

Але, якщо тільки чекати й нічого не робити, думати, що все станеться само собою, значить з кожним роком отруювати настрій наших дністровських родичів, власноруч відривати Придністровۥя від України. Тому ми підтримуємо ідею побудови Українського Дому в Бендерах, здається, не таку вже й нову, але надзвичайно важливу ідею для зміцнення наших культурних, мовних, мистецьких, історичних, освітніх, інформаційних, економічних контактів з Придністровۥям. Ми переконані, що в Бендерах за допомогою України міг би запрацювати вищий український навчальний заклад, університет, де мали б можливість здобувати освіту не тільки українці, а й молдавани та росіяни. На Придністров’ї могли б бути задіяні матеріальні та духовні капітали нашого народу. Настав час переосмислити нашу політику щодо Придністровۥя в дусі допомоги народові, який знає, що Україна – то його вітчизна, а земля, по якій він ходить,  – то його земля.

30.І.2007р.                                                                               Дмитро Павличко