Український Університет м. Москви (1992-2007) –
15 років звитяжної праці для розбудови українознавства в Росії
Ця стаття ознайомить шанувальників української науки й освіти в Російській Федерації (РФ) з проблемами та здобутками українських наукових, освітніх і культурно-громадських сил Москви, яким вдалося організувати в столиці РФ перший український державний науково-освітній заклад - Український Університет м. Москви (УУМ), який повинен працювати за державними програмами демократичної РФ на зразок Українського Інституту при Гарвардському Університеті в Америці, Канадського Інституту Українських Студій, Українського Вільного Університету в Німеччині та інших українських діаспорних науково-освітніх закладів світу.
За нелегку справу організації Українського Університету в Москві взялися ініціатори - науковці, освітяни, громадсько-кульутрні діячі: Т.В. Муранівський, В.С. Ідзьо, Ю.Ф. Овченко, А.Я. Шевеленко, О.О. Руденко-Десняк, П.П.Кононенко, В.А. Білокінь, О.Й. Окара, А.А. Дороніцин, Р.Ю. Нестеренко, В.М. Назаренко, А.І. Глущенко, Л.І. Жила, А.Н. Кожановський, С.В. Онищук, І.Н. Кравченко, В.В. Кривенький, М.І. Семіряга, М.С. Забочень, О.С. Масикевич, В.Я. Прохоренко, М.П. Плющ, Б.О. Тимощук, О.Я. Головко, В.М. Кабузан, І.П. Русанова, О.Г. Храбан, А.А. Мануйленко, В.І. Дудченко, П.М. Дуброво, С.І. Святодух, К.Ю. Логінов, А.О. Щербина, О.Ю. Кісєльов, Д.І. Турчик та інші. Всього в списку професорсько-викладацького складу Українського Університету в Москві (далі УУМ), затвердженого ректором, доктором філософських наук професором Т.В. Муранівським, нараховується 60 науковців, які активно долучалися до створення УУМ. Основне завдання Університету - це задоволення потреб громадян українського походження та прихильників української культури в освітньому, інтелектуальному та духовному розвиткові. Університет також
- здійснює підготовку кадрів із вищою освітою - фахівців гуманітарного, соціологічного, природознавчого та технічного напрямків, а також науково-педагогічних кадрів;
- проводить наукові дослідження в сучасних галузях науки і техніки та практичну реалізацію їх результатів; просвітницькі і соціально-культурні програми, спрямовані на культурний і духовний розвиток української діаспори в Росії;
- встановлює і розширює міжнародні зв’язки та співробітництво з Україною і з Українською діаспорою в Канаді, США, Німеччині, Італії, іншими закордонними партнерами;
- розвиває видавничу та інформаційну діяльність.
Навчання в Університеті проводиться українською, російською та англійською мовами; випускники Університету здобувають освіту відповідно до державних стандартів для університетів з урахуванням міжнародного досвіду. Студентами Університету можуть стати громадяни Російської Федерації та іноземні громадяни, які мають середню освіту. Зарахування до Університету проводиться на конкурсній основі. Університет готує бакалаврів і магістрів наук. На базі університету відкриті факультети українознавства, бізнесу, екології та здоров’я людини, історичний, філологічний, філософський, технічний, художній, інформатики, технології систем. Навчання проводиться за такими спеціальностями: українська (мова, історія, культура, етнологія, краєзнавство), міжнаціональні та міждержавні відносини, менеджмент та маркетинг, ноосфера та космонавтика, історія науки i техніки, системний аналіз, реставрація та реконструкція історичних пам'яток, комп'ютерна графіка, гуманітарні та фізико-технічні проблеми цивілізації, народна медицина, педагогічна інформатика.
25 вересня 1992 року була остаточно утверджено структуру УУМ, в якій факультетам українознавства, історичному, філологічному і технічному надавалося пріоритетне значення. Структурою УУМ були передбачені також Російсько-український науково-дослідний інститут (з відділами і лабораторіями), інформаційно-обчислювальний центр, бібліотека, канцелярія, бухгалтерія, господарський відділ, відділ кадрів, відділ міжнародних зв’язків, прес-центр. На жаль, необхідних коштів для належної організації УУМ не мав, не було російських, українських чи закордонних спонсорів, а це значить, що УУМ не міг розпочати своєї роботи. Згодом ректор УУМ порушив питання Українського Університету на Конгресі українців Росії, який розпочав свою роботу 23-24 жовтня 1992 року в м. Москві.
Конгрес українців Росії прийняв рішення звернутися до Президента й уряду Росії з проханням підтримати УУМ. У своєму зверненні ректор УУМ Т. Муранівський 10.11.1992 року писав: “До українців і шанувальників української культури в Росії: “Дорогі співвітчизники! Відчуваючи ваш великий потяг до всього того, що допоможе відчувати себе носіями української культури і самосвідомості, повідомляємо Вам, що українською громадою в Москві щойно створено незалежний Український Університет, центр освіти і культури українців Росії. Маємо намір розбудувати заклад, з якого розпочнеться українська школа, українська наукова думка на російських теренах. Вже в багатьох осередках і товариствах українців спостерігається значне пожвавлення культурно-освітнього життя... Ми отримуємо листи з різних регіонів Росії з проханням розпочати підготовку українських кадрів для Росії. Потрібні кошти для обладнання приміщень, щоб уже 1993 року розпочати навчання…"
Оскільки українська діаспора Росії не зреагувала на звернення ректора УУМ, то керівництво УУМ вирішило звернутися за допомогою до владних структур Російської та Української держави. В архівах УУМ збереглося звернення ректора Т. Муранівського до Президента України Л. Кравчука: “Високоповажний Леоніде Макаровичу! Ректорат, професорсько-викладацький склад та науковці Українського Університету в Москві, який недавно створено як незалежний науково-дослідний заклад для українців Росії, звертається до Вас з надією отримати допомогу в розбудові навчально-наукової та культурно-виховної роботи. Здобуття Україною державної незалежності стало могутнім стимулом для зростання національної самосвідомості, почуття власної гідності українського населення серед нашої громади. Ми готові взяти посильну участь у піднесенні своєї нації та сприяти розвитку Української держави до того рівня, який вона по праву має займати в історії та світовій цивілізації. Вже сама наявність у Москві Українського Університету - важливий чинник піднесення та зміцнення авторитету України й українців, нашої мови, культури серед росіян та народів усього світу. Зараз ми потребуємо відповідних коштів для створення матеріальної бази УУМ. Хотілось би також, щоб українським дітям не треба було платити гроші за вивчення рідної мови, літератури та історії. Ми будемо дуже вдячні Вам, Леоніде Макаровичу, якщо Ви знайдете можливість, щоб надати Українському Університетові фінансову та матеріальну допомогу. Запрошуємо Вас стати офіційним опікуном Українського Університету в Москві та сприяти його перетворенню у міжнароду інституцію російсько-українських відносин. Ректор Тарас Муранівський”.
Очевидно, лист ректора УУМ Т. Муранівського було переадресовано до міністра освіти Української держави, який у свою чергу звернувся до заступника голови уряду РФ Б.А. Салтикова: “Уважаемый Борис Георгиевич! Ко мне обратилась большая группа представителей украинской общественности в Москве с просьбой поддержать идею создания в Москве украинского университета. Провозглашенные Россией принципы национальной политики, основанные на уважении прав и свобод человека, а также положения Закона Российской Федерации об образовании, о праве национальных меньшинств на удовлетворение их национально-культурных потребностей в образовании, позволяют надеяться на то, что Правительство России решит этот вопрос положительно. Со своей стороны Правительство Украины горячо приветствует это начинание украинской интеллигенции в Москве и готово оказать необходимую помощь в становлении и развитии украинского университета. Мы уверены, что украинский университет в Москве сыграет большую роль в развитии и укреплении культурных связей между двумя братскими народами, активизирует участие украинцев, проживающих в России, в возрождении многонациональной культуры РФ”.
У цей же час до Голови Державного Комітету РФ з національної політики В.А. Тишкова звернулися представники української громадськості Росії з проханням підтримати ідею створення в Москві національного вищого навчального закладу: “Среди национальных меншинств РФ украинская диаспора едва ли не самая крупная. Свыше 7 млн. украинцев проживает в России, из них полмиллиона - в Московском регионе... Обретение нашей исторической Родиной Украиной государственной самостоятельности явилось стимулом возрождения среди украинцев национального самосознания и чувства национального достоинства... Однако удовлетворение национально-культурных потребностей украинцев в России оставляет желать лучшего. Одно из важных мер в этом направлении представители украинской общественности в Москве считают создание украинского университета, который мог бы стать центром национально-культурной жизни украинцев в России. Мы считаем, что это будет небольшой вуз, бюджетное финансирование которого расщитано на 300 человек в год. Университет будет вести обучение по специальностям: украинской истории, литературе, языке. Украинский Университет обращается с просьбой, поддержать идею создания в Москве высшего учебного заведения с научно-исследовательским институтом... Среди национальных меньшинств России украинская диаспора едва ли не самая крупная - свыше 7 млн. чел., в том числе около миллиона в Московском регионе. Украинцы вносят существенный вклад в развитие экономики, науки, культуры России. Однако удовлетворение их национально-культурных потребностей оставляет желать лучшего. С целью сохранения национальных традиций среди украинцев России, изучения ими родного языка, литературы, истории по предложению группы ученых, педагогов и специалистов украинского происхождения в июле 1992 года Моссовет зарегистрировал Украинский Университет в Москве как негосударственное учебное заведение, ... программа которого будет направлена на решение проблем развития межнациональных отношений, тесного сотрудничества Украины и России с учетом духовной близости, единства культурно-исторических традиций двух братских народов. Убежден, что деятельность университета будет способствовать возрастанию роли украинцев в развитии Российского многонационального государства”.
Із документів УУМ дізнаємося, що невдовзі керівництво УУМ отримало Проект від “Правительства Российской Федерации” за підписом заступника голови уряду РФ С.М. Шахрая, в якому наголошувалося: “1. В целях развития... и углубления научных исследований по межнациональным отношениям создать в Москве Российско-украинский государственный университет Государственного Комитета Российской Федерации по национальной политике. 2. Госкомимуществу Российской Федерации и правительству Москвы, управлению образования разработать программы для преподавания украинской истории, литературы, языка, культуры, искусства, этнографии, а также обеспечивать подготовку молодежи, особенно украинского происхождения, по указанным дисциплинам”.
До УУМ звернувся Центр Міжнародних зв’язків Інституту українознавства Київського університету ім. Т.Г. Шевченка, який запропонував обмін науковою, методичною та художньою літературою. Ректора УУМ було запрошено на міжнародну наукову конференцію, яку проводив Інститут Українознавства Київського університету “Роль вищих навчальних закладів (інститутів) у розвитку українознавства”. Звернення Центру Міжнародних зв’язків Інституту українознавства Київського університету ім. Т.Г. Шевченка та міністра Української держави змусило уряд РФ пришвидшити вирішення питання УУМ.
Однак фінансової допомоги УУМ не отримало, тому керівництво УУМ розпочало власну господарсько-підприємницьку діяльність. В архівах УУМ зберігаються договори, які засвідчують, що ректорат УУМ намагався залучити російських підприємців, спонсорів із українських діаспор США, Канади, Німеччини. Також був укладений договір про спільну діяльність Українського державного Університету в Москві (РФ) та Українського Вільного Університету в Мюнхені (ФРН). Сьогодні Український Університет має аналогічні договори з Інститутом Українознавства Міністерства науки та освіти України, який очолює академік П. Кононенко (Київ, Україна), Українським Інститутом при Гарвардському університеті, який очолює Р. Шпорлюк (Гарвард, США), Ставропигіївським Університетом, який очолює ректор Р. Мокрик (Львів, Україна), та зі Львівською спеціалізованою загальноосвітньою школою з поглибленим вивченням англійської мови №56, яку очолює Г. Лопушанська (Львів, Україна).
Згодом група російських громадян-українців взяла на себе ініціативу заснування Української Комунікаційної Асоціації (УКА) з міжнародним статусом для обслуговування української діаспори всього світу. У перспективі УКА, окрім ретрансляції радіо- і телепередач із України і трансляції своїх програм, дасть можливість налагодити особисті стосунки поміж українськими громадянами й окремими громадянами різних країн за допомогою телерадіомостів. Передбачалося, що утримуватися комунікаційна система зможе не тільки за рахунок добровільних внесків, але й за рахунок комерційних підприємств, які будуть засновувати УКА, а також прибутків від надання інформаційно-рекламних і зв’язкових послуг. Задовольнити культурно-національний та інформаційний попит, дійти до кожного українця, підтримати чуття єдиної родини можливо лише за допомогою сучасних засобів зв’язку. Українську Комунікаційну Асоціацію підтримав Інститут інформатизації освіти Міністерства загальної і вищої професійної освіти та президія Академії інформатизації освіти, які у своєму напрацюванні “Электронная информационная среда для украинцев России” відобразили своє світобачення розвитку програм УКА: “Осуществляемая в России государственная политика гармонизации межнациональных отношений, поддержки национальных традиций, в том числе и многочисленных слоев граждан России украинского происхождения предполагает решение проблем украинской диаспоры России, информационными услугами, отвечающими национальным интересам украинцев, проживающих на территории РФ. Такая информация может включать:
- материалы украинских периодических изданий, исторических и этнографических разработок;
- сведения о культурной жизни украинской диаспоры в России и образовательной деятельности центров украинистики;
- материалы о деятельности и жизни украинской диаспоры в различных странах мира;
- информацию, отражающую экономические интересы украинцев в России;
- сведения о культурной работе, организуемой украинцами в регионах, о проведении различных фестивалей, творческих мероприятий, выставок, к которым могут проявлять интерес граждане украинского происхождения;
- материалы, отражающие экономические и культурное сотрудничество, контакты в области образования между Россией и Украиной".
Головним досягненням можна вважати той факт, що в травні 2000 року всі українські науково-освітні заклади об’єдналися навколо реорганізованого Українського Університету, ректором і професором якого Вчена Рада УУМ обрала першого проректора УУМ, голову Українського Історичного Клубу, члена Ради об’єднання українців Росії, почесного члена української громади “Вербиченька (Республіка Татарстан), члена ради міжнародної організації “Україна і світове українство” Віктора Святославовича Ідзьо.
З цього часу розпочинається активна науково-дослідна та видавнича діяльність УУМ. 2001 року виходить І том Наукового Вісника УУМ, під егідою УУМ проводиться наукова конференція, присвячена Х річниці відновлення незалежності України “Українська діаспора в Росії”. 2002 року колектив Українського Університету під керівництвом ректора, професора Віктора Ідзьо видає ІІ том Наукового Вісника Українського Університету.
Ректор УУМ Віктор Ідзьо проблему розбудови та діяльності Українського Університету виніс на обговорення на науковій конференції Місністерств освіти України та РФ, Міністерств закордонних справ України та РФ, яка проходила в березні 2002 року в культурному Центрі України в Москві. В квітні 2002 року проблема розвитку в РФ Українського Університету була порушена делегатом від Москви, членом Ради Об’єднання українців Росії Віктором Ідзьо на Конгресі Об’єднання українців в Росії. Як з боку російської, так і української влади університету було обіцяно всіляке сприяння.
Питання розбудови Українського Університету в м. Москві для задоволення національних і культурних потреб української діаспори в Росії обговорювалося на зустрічі української діаспори з Головою Верховної Ради України В. Литвином, президентом України Л.Кучмою.
У цьому ж році Вчена Рада Українського Університету звернулася з аналогічним проханням до міністра освіти України, який обіцяв допомогу УУМ. Допомогти УУМ обіцяло і Міністерство закордонних справ України.
УУМ відкрив українознавчі науково-дослідні представництва в усіх регіонах РФ, найбільш потужні - у Владивостоці (очолює В .Чорномаз), Петрозаводську (очолює А. Литвин), Єкатеринбурзі (очолює С. Паняк), Мурманську (очолює Н.Литвиненко-Орлова), в Республіці Якутія (очолює Л. Дяченко), в Республіці Татарстан (очолює Є. Савенко), в Пермі (очолює О. Яременко), в Республіці Хакасія (очолює М. Лазебнюк), Воронезькій області (очолює М. Бірюк) та інші. Український Університет вже має свій друкований орган - ”Науковий Вісник Українського Університеу м Москви” головним редактором якого є ректор, професор Українського Університету Віктор Ідзьо. Під його керівництвом з 2001 по 2007 роки вийшло ХIІ томів “Наукового Вісника Українського Університету”.
2007 року Український Університет відзначає 15-річний ювілей.
Всю науково-дослідну роботу Українського Університету за 2007 роки сумуватиме традиційна Міжнародна наукова конференція ”Українська діаспора в Росії”, за яку відповідатиме проректор, професор Анатолій Андрійович Мануйленко і яку проводитимемо в честь 15-ої річниці Українського Університету (1992-2007) 8-9 листопада 2007 року.
Плануємо випустити до ювілею УУМ чотири томи Наукового Вісника Українського Університету, тим самим довести їх число до 15 томів. УУМ зробить все можливе, щоб Науковий Вісник УУМ підвищив науковий рівень публікованих статей до вимог і стандартів Болонської конвенції, щоб і надалі був найавторитетнішим рупором освітнього руху українства в Росії.
