УВКР - громадський центр світового українства
Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР) започаткувала ініціативу перетворення організації у громадський координаційний центр співпраці із закордонними українцями.
Різні країни, які в своєму історичному розвитку проходили етапи, аналогічні тому, який переживає сучасна Україна, утверджувалися в світовому економічному і політичному просторі спираючись на спеціальні програми та структури, спрямовані на роботу зі своїми діаспорами. В Європі цим шляхом відбувалося зміцнення Великобританії, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини та інших держав. Саме за допомогою глибоко продуманої і всебічно спланованої роботи з вихідцями зі своїх земель захоплювали світові ринки Японія, Південна Корея, Китай та інші південно-азійські „тигри”. Останнім часом усе ширше й інтенсивніше до цієї практики вдається Росія. Є всі підстави вважати, що робота з російською діаспорою (а надто з тією її частиною, яка знаходиться на території України) - один із стратегічних напрямів діяльності керівництва Російської Федерації. Цій роботі притаманна добра спланованість, системність, масштабність, інтенсивність, кадрова забезпеченість і належна фінансова та організаційна підтримка, а також матеріальна допомога з боку держави. Зокрема, Державна Дума Російської Федерації для реалізації програм роботи із співвітчизниками за кордоном виділяє такій державній структурі, як „Росзарубіжцентр” понад 100 млн. рублів. Словацька організація „Матіца Словенська”, яка курує словацьку діаспору, щорічно отримує як державну підтримку понад 2 млн. доларів США. А в Польщі громадська організація „Полонія” щорічно отримує від держави на свою діяльність 57 млн. доларів США! Отже, в різних країнах через державні й громадські інститути в громадські організації співвітчизників за кордоном вливаються багатомільйонні кошти, що дозволяє країнам-донорам налагодити активну підтримку їх зовнішньої політики.
На жаль, Україна в роботі з діаспорою й досі не навчилася використовувати досвід інших країн. Наша держава за роки незалежності так і не спромоглася належним чином налагодити роботу з українськими громадами та громадськими організаціями українців за кордоном. Мало того, як ще раз засвідчили останні вибори до Верховної Ради України, для більшості представників українських політичних партій та урядових структур характерне зверхньо-зневажливе ставлення до української діаспори і її ролі в утвердженні інтересів української держави в світі. Це негативно позначається на вивченні, плануванні, фінансуванні, організаційному й кадровому забезпеченні співпраці держави із закордонними українцями і не дозволяє організувати й розгорнути професійну громадську інфраструктуру в Україні й за її межами, яка б забезпечила реалізацію державних програм співробітництва із закордонним українством.
Сьогодні на державному рівні безпосередньо з багатомільйонною українською діаспорою постійно працюють 20-25 осіб: переважно в Міністерстві закордонних справ України, в Міністерстві освіти і науки, Міністерстві культури та туризму, в Державному комітеті України у справах національностей і релігій. Ще декілька осіб курують питання діаспори в Секретаріаті Президента та у Верховній Раді України. Звичайно, є відповідальні за цю ділянку роботи і в інших державних установах, однак їхня діяльність має суто професійне, „галузеве” спрямування.
У недержавному секторі розмаїту роботу з українською діаспорою виконують переважно Українська Всесвітня Координаційна Рада, Товариство зв’язків з українцями за межами України „Україна - світ”, Всеукраїнське товариство „Просвіта” ім. Тараса Шевченка. Зокрема, товариство „Україна - світ” займається налагодженням контактів з українцями за кордоном шляхом організації і проведення культурно-мистецьких заходів, товариство „Просвіта” - просвітницьких. Щодо УВКР, то вона реалізує своє призначення на підставі координації діяльності громадських організацій в Україні й за кордоном та співпраці з вітчизняними і закордонними громадськими, урядовими й підприємницькими структурами. Усі інші громадські організації в Україні, які ставлять за мету налагодити роботу із закордонними українцями, перебувають поки ще на стадії формування і, як правило, є членами УВКР або тісно контактують з нею.
За останні роки завдяки державній фінансовій підтримці УВКР вдалося налагодити тісні зв’язки з багатьма провідними організаціями світового українства - Світовим Конгресом Українців, Європейським Конгресом Українців, Об’єднанням українців Росії, Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій та ін. Координаційні заходи УВКР, аналітичні дослідження, здійснені протягом 2002-2007 рр. і спрямовані на вивчення стану та потреб українських громад країн СНД, Європи, Балтії, Скандинавії, дозволяють зробити загальний висновок: якщо стосовно західної української діаспори проблема полягає у збереженні етнічної ідентичності, то щодо східної діаспори – у відродженні такої ідентичності. З огляду на це першочергова увага Української держави має бути зосереджена навколо створення на державному рівні системи гарантування захисту національно-культурної гідності, національних, мовних і культурних прав, системи збереження і розвитку національно-етнічної пам’яті, освіти, національно-культурних самоврядних структур українців за кордоном.
Останнім часом Міністерство закордонних справ України ініціює створення центру міжнародної наукової і культурної співпраці із закордонними українцями. Його основними завданнями мають стати сприяння зміцненню міжнародного авторитету України; пропаганда багатих духовних традицій, досягнень в царині науки, культури й мистецтва; здійснення державної політики, спрямованої на підтримку співвітчизників за кордоном з метою забезпечення їх соціально-культурних, освітніх та інших законних прав й інтересів; сприяння їх подальшій консолідації; збереження української мови, національно-культурної самобутності; розвитку всебічних зв’язків українських організацій із співвітчизниками за кордоном і їх об’єднаннями; поширення об’єктивної інформації про українську історію, соціально-економічне, культурне і духовне життя, внутрішню і зовнішню політику України серед населення іноземних держав.
Однак зусиль одного лише МЗС для реалізації цих завдань замало. Підтримуючи ідею створення зазначеного центру, громадські організації України повинні докласти зусиль щодо розгортання й поглиблення співпраці із закордонними українцями на рівні громадського сектору. Зокрема, унікальне позиціювання УВКР у системі вітчизняних та закордонних громадських організацій дозволяє державним структурам спиратися на УВКР і як на громадський центр реалізації зовнішньої політики держави, і як на громадський інститут утвердження інтересів України в світі. Тому саме УВКР може і повинна стати громадською організацією світового українства, покликаною утверджувати інтереси закордонних українців в економічній, політичній, правовій, науково-технологічній, освітній, інформаційній, етно-культурній, спортивній та ін. сферах життєдіяльності. З огляду на це в положенні про ініційований український центр міжнародної наукової і культурної співпраці мають бути чітко й однозначно виписані засади співдії цієї державної структури з УВКР та іншими громадськими організаціями світового українства. Притому свою роботу із закордонним українством державні організації зобов’язані координувати з УВКР не тільки тому, що остання Указом Президента України В.А. Ющенка від 13 жовтня 2006 р. № 875 визначена провідною громадським інститутом у реалізації Національної концепції співпраці із закордонними українцями. Діяльність МЗС і створених при ній структурних підрозділів спрямована на співпрацю із українцями за межами України, в той час як УВКР співпрацює з громадськими організаціями в Україні й за кордоном. Саме через УВКР різні українські громадські організації сьогодні співдіють з громадськими організаціями закордонних українців, а ті своєю чергою - з громадськими організаціями та державними структурами в Україні. Тобто, в царині розвитку громадянського суспільства УВКР - це своєрідна представницька організація світового українства у його співпраці з Українською державою.
З огляду на це засадничими напрямами співпраці УВКР з державними установами щодо поглиблення організаційної, координаційної й аналітичної роботи з громадськими організаціями закордонних українців мають стати:
- сприяння розвитку всебічних зв’язків закордонних українців з історичною батьківщиною;
- координація взаємодії громадських організацій України з україномовною діаспорою за кордоном;
- надання закордонним українцям усебічної допомоги щодо вивчення української мови;
- культурно-просвітницька робота за кордоном і сприяння розвитку культурних зв’язків України з іншими державами;
- пропаганда за кордоном вітчизняної системи вищої освіти та надання закордонним українцям допомоги щодо організації українських недільних класів і шкіл, їх кадрового й навчально-методичного забезпечення;
- підтримка співпраці України із зарубіжними країнами в економічній, політичній, правовій, науково-технологічній, освітній, інформаційній, етно-культурній, спортивній та інших сферах;
- сприяння формуванню у світової спільноти позитивного сприйняття образу сучасної України.
Основними принципами спільної діяльності УВКР і державних структур мають бути:
- раціональний підхід, глибоке розуміння і врахування того, що їх робота складається з двох взаємно пов’язаних напрямів: 1) підтримки і розвитку різних форм зв’язків з українцями за кордоном і 2) координації діяльності громад, громадських організацій і фізичних суб’єктів українського зарубіжжя;
- принцип органічного поєднання зусиль урядових і громадських структур (серед іншого й шляхом створення міжвідомчої координаційної ради з питань роботи з українською діаспорою);
- принцип підвищення статусу і ролі української діаспори та найбільших і найвпливовіших українських громадських організацій (насамперед – УВКР) у зовнішньополітичних й стратегічних планах і діях української держави;
- принцип достовірного, вичерпного, оперативного інформаційного забезпечення співпраці із закордонними українцями, створення в українській діаспорі широкої інформаційної мережі; впровадження системи постійного моніторингу і глибокого наукового вивчення української діаспори, її проблем, можливостей, шляхів розвитку, контактів з Україною тощо; адекватного інформування українців про діаспору, її історію, географію, видатних діячів, досягнення, проблеми та ін.
- принцип активної організаційної роботи в українській діаспорі, запровадження політики ненав’язливого, тактовного заснування в українському закордонні нових громадських організацій, системних і регулярних організаційно-ознайомчих поїздок у найвіддаленіші українські громади світу;
- принцип адекватного фінансового забезпечення державних і громадських програм щодо співпраці з громадськими організаціями закордонних українців. Насамперед слід покінчити з постійним недофінансуванням державних програм співпраці із закордонними українцями, налагодити першочергове, регулярне і вичерпне фінансування Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року, надати стабільності фінансовій допомозі УВКР з боку держави і значно збільшити її обсяги.
Досвід діяльності УВКР переконує, що щорічна фінансова допомога з боку держави протягом останніх років хоча й сприяла пожвавленню роботи організації, але не забезпечила її розгортання відповідно до потреб часу. Теперішні обсяги фінансування УВКР із Державного бюджету скоротилися в півтора рази - до 450 тис. грн. - і є дуже мізерними порівняно з фінансуванням аналогічних організацій іншими державами. Мало того, кошти з Державного бюджету, як правило, надходять на рахунок УВКР із значним запізненням, а то й загалом в кінці фінансового року. Тому організації постійно доводиться працювати „в борг”, що не завжди з розумінням сприймається її партнерами. За таких умов УВКР важко стати ефективним координуючим центром співпраці з українською діаспорою і належним чином конкурувати з аналогічними громадськими структурами інших країн. Як наслідок, з’являється загроза переміщення громадського центру співпраці з українською діаспорою за кордон.
Як свідчать об’єктивні розрахунки, для належного виконання власної місії щорічна фінансова допомога УВКР з боку держави протягом найближчих п’яти років має складати не менше 5,5-7 млн. грн. Зважаючи на складну економічну ситуацію в країні, мінімальна фінансова допомога УВКР протягом 2008 року повинна складати не менше 1 млн. грн. з подальшим поступовим щорічним збільшенням обсягів фінансування. Тільки за наявності такої фінансової допомоги з боку держави УВКР буде спроможною зміцнитися організаційно, розгорнути й активізувати роботу відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року. Інакше виникне небезпека того, що створене не одним поколінням за багато десятиліть може в одну мить виявитися загубленим назавжди.
Водночас державне фінансування обов’язково має передбачати наявність у штатному розкладі УВКР 10-12 співробітників, які б постійно займалися координаційною, аналітичною та організаційною роботою згідно з „Планом заходів щодо забезпечення співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”. На власні кошти - членські внески й пожертвування від меценатів - нині УВКР може утримувати лише 2-3 співробітники Секретаріату для забезпечення поточної роботи організації. Отже, щоб стара й нова українська еміграція могла реально й адекватно взаємодіяти через УВКР з державними структурами, їй потрібне належне фінансове і кадрове забезпечення.
Нещодавно УВКР концептуально ініціювала формування нової стратегії національної політики України щодо закордонних українців. Реалізація цієї стратегії передбачає тісну співпрацю УВКР не тільки з Міністерством закордонних справ України, але й з Міністерством освіти і науки, Міністерством культури та туризму, Міністерством у справах сім’ї та молоді, а також Державним комітетом України у справах національностей та релігій. Необхідно скорегувати плани спільної роботи із закордонними українцями всіх зацікавлених державних і громадських інститутів. Адже, на жаль, і досі немає ні конкретного механізму розподілу фінансів і впровадження програм, ні взаємодії і координації зусиль відповідальних за виконання „Плану заходів щодо забезпечення співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року”. Мало того, затверджена Постановою кабінету Міністрів України від 26 липня 2006 року Державна програма співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року вже сьогодні потребує значного корегування. В її реалізації УВКР покликана взяти не потенційну, а реальну участь. Тому необхідно перетворити УВКР у спеціалізований орган, який буде не лише опікуватися різними програмами співпраці із закордонними українцями і необхідними ресурсами для їх реалізації, але й спрямує в єдине річище активність громадського сектора і виконавську дисципліну чиновника.
Для успішного виконання цього завдання УВКР повинна мати не тільки гарантоване фінансування. Також потрібний дієвий механізм впливу і на стратегію та поточну діяльність громадських організацій закордонного українства. І для цього також слід передбачити необхідні кошти. Нарешті, статус УВКР повинен мати не лише паперове, але й цілком фізичне втілення: організація повинна мати солідне приміщення з прес-центром, бібліотекою, виставковою залою, юридичною та інформаційно-аналітичною службою, готельним комплексом та бізнес-форумом. Ось чому для забезпечення роботи УВКР Українська держава повинна виділити належне приміщення, а не дивитися крізь пальці на те, як організація останні копійки стягує на оренду кількох кімнат. На хорошій матеріальній базі могла б функціонувати не тільки УВКР, але й відкритися представництва провідних організацій світового українства – Світового Конгресу Українців, Світової Федерації Українських Жіночих Організацій, Об’єднання Українців Росії та ін. У його структуру досить органічно вписалися б зі своєю організаційною базою й регіональними представництвами і Товариство „Україна-Світ”, і новостворена Міжнародна громадська організація „Четверта хвиля” та ін. Оскільки одним з головних завдань УВКР є розбудова в Україні громадянського суспільства, організація повною мірою зосередила б зусилля на співпраці з різними громадськими, політичними, творчими організаціями, рухами та іншими соціальними інститутами, які функціонують в Україні та за її межами. Такий підхід до справи дозволив би УВКР піднестися над політичними амбіціями різних соціальних і політичних інститутів, зосередити основну увагу громадського сектора на координаційній роботі.
Насамперед, в планах такої роботи - підготовка і проведення наради представників європейських українських організацій з приводу видання загальноєвропейської української газети, ІІ Світового бізнес-форуму українців, організація і здійснення Каравану-2008 країнами Європи, в яких проживають українці останньої хвилі еміграції. Не менш важливою є реалізація й інших заходів організації, спрямованих на сприяння розвиткові всебічних зв’язків закордонних українців з історичною батьківщиною та покращення взаємодії з українською діаспорою за кордоном. Уся ця робота покликана слугувати національним інтересам України. Вона спрямована на формування її позитивної репутації в очах міжнародної громадськості, сприяє створенню належного клімату, який дозволяє нашій державі успішно розвивати політичні, економічні та культурні зв’язки з іншими країнами.
Віталій Зуєв, заступник голови Секретаріату УВКР
