Кажуть, де б не були українці, коріння своє і землю рідну свято шанують.  Їдуть, бо мусять. Живуть, як доведеться. Та душу бережуть, плетуть ниточку від покоління до покоління, аби діти й онуки знали, що вони – українці.

Культурно-мистецький світ української діаспори в США славний талановитими майстрами, які доводять всьому світові, що українці покликані породжувати красу.

Великої слави здобула Капела Бандуристів імені Тараса Шевченка. На 50-у річницю своєї діяльності колектив капели був удостоєний Державної премії імені Т.Шевченка за свій вклад у мистецьку спадщину України. Капела провела концертне турне всією Америкою та Європою. Зараз нею керує відомий диригент Олег Махлай, який продовжує впровадження української музики на американському континенті.

Сорок років присвятила розвиткові народного танцю Рома Прийма-Богачавська, прима-балерина, хореограф зі світовим іменем.  Створений нею танцювальний ансамбль “Сизокрилі” в Нью-Йорку відзначається багатим репертуаром,  що представлений народними танцями різних регіонів України, стилізованими балетними і танцювальними мініатюрами. “Сизокрилі” об′їздили з концертами всю Америку, виступали в найпрестижніших залах, викликаючи овації українських і американських аудиторій. Український гопак визнано найкращим танцем.

Не можна не згадати відомого американського кіноактора, володаря найвищої нагороди “Оскар”, який пишається своїм українським походженням, - Джека Пелено (Володимира Палагнюка). Він знявся в 50-ти фільмах. В одному із них – “Багдадське кафе” Пелено у деяких сценах говоритьукраїнською. Крім акторського таланту, йому притаманний ще й малярський. А ще він видав збірку поезій “Ліс любові”.

Павло Плішка – славний оперний співак Нью-Йоркської опери. В його репертуарі багато українських пісень. Любов до рідної мови і пісні вилилася в альбом “Пісні України”.

Репрезентувала наше мистецтво на світових виставках талановита художниця, писанкарка, ілюстратор та іконописець на склі – Ярослава Сурмач-Мілле. Вона ілюструвала багато дитячих українських книжок, видала  буклет “Українські писанки”.

Всеамериканського та всеукраїнського визнання дістали писанки популярної писанкарки Софійки Зєлик, яка вже з шести років займається цим мистецтвом. Хоч вона виросла в Нью-Йорку, але її родина зуміла виплекати талант у дитини до увіковічнення рідної культури. Колоритні писанки Софійки виконані високопрофесіонально, з відтворенням традицій символіки і барв кожного регіону України.

Українці четвертої хвилі еміграції – інтелектуальні, творчі, патріотичні – підхопили естафету попередників.  Так Оксана Цісельська після закінчення Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва переїхала до США, де займається виготовленням біжутерії. Її творчість переплетена з фантазією,  національна символіка дихає силою оберегу. Витворами її мистецтва захоплені не лише українки, а й американки. Оксана Цісельська займається ще й декоративно-монументальним мистецтвом. Декорувала дві визначні споруди Нью-Йорку – вежу Трамп Тавер та Гренд Гаєт-готель. Закохана в музику, поезію, пише пісні.

Донька Цісельської – Квітка – графік-дизайнер. Займається дизайном декоративно-ужиткових виробів. В її глибоко ліричних картинах багатий світ нових і свіжих образів, де так багато тепла і світла.

Син Цісельської  - Андрій – талановитий комп′ютерний графік-дизайнер.

Яке щастя, що ця талановита родина, яка є частинкою нашого українського народу, не загубилася в далекому заокеанні, а славить нашу Батьківщину, з гордістю і любов′ю несе своє національне ім′я.

Кожна із хвиль еміграції – унікальне явище. Це досвід внутрішнього, чистосердечного засвоєння свобод і обов′язків Америки, а також досвід духовної вірності Україні, збереження єдності, національної солідарності. Кожна з хвиль розбудувала і творила свою малу Україну за її межами, тому що Україна залишалася святинею у їх душах.

Зараз новоприбулі українці в США вірять нашому Президенту Вікторові Ющенку, що він все зробить для того, щоб став реальністю всемогутній клич рідної землі: “Повертайтеся, мої земляки скривджені! У своїй хаті своя правда і воля святая”.

Там українці вірять у заповіт, який лунав на Майдані: “Ющенко!” “Так!” “Ще не вмерла Україна!”.

За матеріалами Любомири Василечко

“Не їдь, не їдь на чужину…”

(Часопис “Берегиня”)