Прийміть щирі вітання від українців казахстанського краю!

Звертаючись до Вас, висловлюємо Вам нашу повагу та визнання!

            Прикро та соромно, але приходиться просити Вашої допомоги вийти зі складної ситуації, в яку потрапила наша Асоціація та український республіканський часопис „Українські новини”.

            В 2001 р. тодішній посол України в Казахстані Є. Карташов запропонував розміститися редакції українського часопису, який нами видається за кошти Казахстану, в приміщенні колишнього відділення українського посольства в м. Астані, що було і зроблено. А під час офіційного перебування в Казахстані Л.Д.Кучми ми отримали від нього згоду  на відкриття українського інформаційно-культурного центру.

Силами та коштом посольства та при нашому сприянні у вищезгаданому приміщенні було облаштовано такий центр, до складу якого увійшли: редакція „Українські новини”, українська бібліотека, експозиційний зал. І починаючи з весни 2004 р. цей заклад став працювати, його запізнали мешканці столиці та громадськість республіки. Але центр утримувався за рахунок посольства і окремо Україною не фінансувався, хоча з МЗС та Держкомнацміграції обіцяли, що йому буде надано цілеспрямоване фінансування.

            Але під час виборчої президентської кампанії, у нас загострилися, а після завершення виборів ще більш ускладнилися взаємини з українським посольством на чолі з послом Цибенком В. Г., котрому вкрай не сподобалася активна позиція асоціації та українського часопису, які активно підтримували у виборчому процесі Вас і Ваших однодумців. Асоціація прагнула чимбільш залучити до участі у виборах громадян України, а редакція широко висвітлювала ці процеси, інформуючи читачів про дійсні процеси, що проходили в Україні. У відповідь п. Цибенко зі своїми дипломатами робив спроби дискредитувати нас, звертався в адміністрацію президента Казахстану з клопотанням, щоб нас поставили на місце, практично кожна публікація в нашому часописі справно перекладалася на російську мову і доводилася до місцевих органів з натяком, що наші статі та повідомлення шкодять казахстанській стороні. Відповідно, ми отримували серйозні зауваження та попередження збоку владних структур.

            Слід відзначити, що п. Цибенко і раніше втручався в справи Асоціації, вносячи до її складу розкол, сприяв створенню альтернативних українських громад.

            Перечекавши, поки пройде післявиборча хвиля, п. Цибенко впевнився, що йому легко зійшов з рук провал виборів на виборчих дільницях в Казахстані № 39, 40, де більшість громадян України не змогла проголосувати, а головним чином прийняли участь у виборах дипломати, члени їх сімей та деякі українські підприємці, які в усіх трьох турах віддали перевагу кримінальному претендентові на посаду президента України. Після чого, більш наполегливо вдається до помсти. Саме посольство зініціювало свій гурт підтримки, який складається з яничар, у т.ч. членів, так званої громадської ради посольства, котрі звернулися в Міністерство культури Казахстану з пропозицією передати їм нашу газету.

            Ну а тепер, посольство категорично вимагає, щоб редакція негайно (до 1 березня) звільнила приміщення у зв’язку з тим, що туди буде перебазовано українське генконсульство, яке на сьогодні має необхідні приміщення на території самого посольства.

            Все це означає – припинення діяльності українського куточку в столиці Казахстну, яким був до цього часу Український інформаційно-культурний центр ім. Т. Шевченка, а разом - спроба „задушити” український часопис, який наважився підтримувати представника „сили народу” та інформувати казахстанців, хто є  хто з українців в Україні та за її межами.

            У зв’язку з цим, виникла складна морально-психологічна ситуація, коли представники інших національностей та й наші співвітчизники в Казахстані, кепкують, мовляв, стара українська влада вас, українців, підтримувала, а нова - зліквідовує...

            Але ми впевнені, що справа не в новій владі, а біда в тім, що шкідники попереднього режиму так і продовжують шкодити Україні та українцям.

            Тому уклінно просимо Вас допомогти нам вийти з цієї кризової ситуації і зберегти ті невеликі, але надбання українства на теренах Казахстанського краю.

З глибокою пошаною,