2010 РІК: СВІТ, УКРАЇНА, КИЇВ

Рік, що минув, уже вбирається в бронзу. Так-так, це вже історія, чергова сторінка у багатотомній біографії людства, яку перегортає Вічність. Якщо для людини, 365 днів – великий термін, то для історії – мить. От ми і постараємося описати окремі миттєвості останнього року першого десятиліття 21-століття. Згадаємо, чим він запам’ятався землянам на планеті, українцям у державі і киянам у столиці.

         Світове співтовариство з болем зустріло звістку про жахливу авіакатастрофу під Смоленськом польського борту №1 з владною верхівкою, включно з президентським подружжям Качинських. Загинули всі, хто перебував у салоні лайнера. У цієї трагедії залишається на сьогодні більше запитань, чим відповідей. Польське суспільство назвало її „Катинь 2”. Як відомо, у 1940 році, під цим російським селом працівниками НКВС було розстріляно цвіт польського війська. Через 70-т років трагедія повторилася. Польща вдруге втратила у цьому ж лісі свою політичну еліту.

         Землетрус на Гаїті, 12-го січня, забрав життя 230 тисяч людей і вщент зруйнував столицю цієї країни. Під егідою ООН була організована невідкладна допомога тисячам тих гаїтян, які вижили у цьому страшному хаосі. Головним завданням була боротьба з антисанітарією, голодом і мародерством.

         Відбулась чергова зимова Олімпіада у Канаді, де наші земляки не завоювали жодної медалі. На жаль, без нашої національної збірної у ПАР пройшов також чемпіонат світу з футболу, переможцями якого вперше в історії стали іспанці.

         У Росії, в 18 областях, прокотився вогняний смерч. Це було загальнонаціональне лихо, яке забрало життя понад 50-т людей, а ще тисячі залишилися без даху над головою. Чи не вперше світ побачив розгубленого прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна, якого безцеремонно перебивали жінки і докоряли владі за бездіяльність. А перед цим, у березні, були вчинені терористичні акти в московському метро, які забрали життя 40-ка людей. Більше 120 були поранені. У грудні столицю Російської Федерації потрясли так звані „етнічні бунти”, спричинені начеб то випадковим вбивством вихідцями з Кавказу російського футбольного вболівальника.

         «Нафтовим Чорнобилем» назвали катастрофу у Мексиканській затоці. На нафтовій платформі Брітіш Петролеум стався вибух, 11 людей загинули,  мільйони барелів „чорного золота” забруднили навколишнє середовище.   Президент США Барак Обама не склав справжній іспит на міцність. А, взагалі, його рейтинг став стрімко падати. Не допомогло навіть те, що в серпні Барак Обама офіційно заявив про закінчення військової  фази операції в Іраку.

         Киргизія потрясла світ громадянською війною за владу і втечею президента Курманбека Бакієва до Білорусі, а у грудні уже сам „бацька” обрався на четвертий поспіль термін, жорстоко розправившись з учасниками мітингу в центрі Мінська. Своїх конкурентів, після виборів, Олександр Григорович просто кинув до в’язниці. 16-ть років безконтрольного правління, напевне, починають даватися взнаки. 

         В листопаді виник збройний конфлікт між двома Кореями, який поставив Світ на межу війни. Внаслідок обстрілів 4-ри людини загинули і 20-ть були поранені. Обстановка загострилася до критичної.

         Ще був шпигунський скандал між США і Росією, публікації скандального сайту WikiLeaks з викидом секретної інформації й успішна рятувальна операція шахтарів у Чилі, котру фінансував і контролював особисто президент країни.

         Українці у лютому обрали нового президента. Ним став Віктор Янукович. Юлія Тимошенко, програвши 3% отримала 2-ге місце, та ще два місяці залишалася діючим прем’єр-міністром України. У парламенті утворилася коаліція у складі Партії Регіонів, КПУ і Блоку Литвина. З весни вона почала різко приростати так званими „тушками”, перебіжчиками з табору опозиції.  Литвин зберіг за собою крісло голови Верховної Ради України.

         21 квітня президенти України і Росії, Віктор Янукович і Дмитро Медведєв, підписали у Харкові угоди про продовження терміну перебування Чорноморського флоту Росії в Криму ще на 25 років, а росіяни пообіцяли зменшити Україні ціну на газ. В парламенті під час ратифікації угод виникло   протистояння. Та справжня бійка відбулася у парламенті 16 грудня.  Кількох постраждалих опозиціонерів забрала „швидка”. Цю подію активно коментували вітчизняні і зарубіжні ЗМІ.

         31 жовтня 2010 року відбулися місцеві вибори. У більшості областей „прогнозовано” перемогла правляча Партія Регіонів. „Несподівано хороший” результат отримав опозиціонер-одинак Яценюк і „передбачено нехороший” – коаліціант Тігіпко. Партія „Свобода” і її лідер Олег Тягнибок вперше, за всі виборчі кампанії, отримали високий результат практично у всіх західних областях. Кількісно і, особливо якісно, програли БЮТ-„Батьківщина”, „Наша Україна”, Блок Литвина-Народна партія. В Одесі, Харкові, Луганську вибори міського голови вилились у відкриті протистояння між прихильниками кандидатів. В Луганську, зокрема, не на жарт зіткнулися комуністи з регіоналами. До слова, у 2011 році парламент має розглянути Трудовий і Житловий кодекси, які для КПУ стануть „моментом істини” щодо захисту прав трудового люду проти „зазіхань капіталістів на права цього самого люду”. А там, дивись, і комунальні тарифи з роздрібними цінами остаточно покажуть українському суспільству „хто є хто”.

         Конституційний Суд України 30 вересня скасував зміни до Конституції, внесені у 2004 році і зобов’язав владу привести її до редакції 1996 року, що і було негайно зроблено. Проте, виникли питання щодо повернення 4-х річного терміну повноважень нинішнього парламенту і, виходячи з цього, оголошення виборів у 2011 році. ЦВК промовчала    „Виборчий віз” і нині у трикутнику Банкова-Грушевського-Жилянська.

         Влітку в Україні стояла аномальна спека, до + 40. Ми звикли, що зненацька нас застає зима, а тепер починаємо звикати, що і спека може бути „стихійним лихом”.

         Справжнім, а не кіношним жахом для українців стало 12-те жовтня. Біля міста Марганець, з незрозумілої і фатальної помилки водія маршрутки, під колесами потягу загинули 45-ть пасажирів. Загинув і сам водій, залишивши власну і ще десятки родин сиротами.

         Кінець літа і осінь пройшли під „силовим пресом” колишніх членів уряду, включаючи і ЮВТ. Дійшло до того, що провідні європейські держави почали натякати українській владі на „політичні розправи” над опонентами. Влада відповідає, що „таким чином” вона наводить порядок і відновлює законність. 

         Черговий раз нам пообіцяли поставити „крапку” у справі Гонгадзе. Знайшовся і головний виконавець, генерал Пукач. Замовником визначили покійного міністра МВС Ю. Кравченка.

         22 листопада стартувала 2-х тижнева акція протесту підприємців проти Податкового кодексу. Подібні заходи прокотилися по всій країні. До наметів підприємців приходили президент і прем’єр-міністр. Глава держави прислухався до протестуючих і наклав на кодекс вето, а 2 грудня кодекс було ухвалено із збереженням спрощеної системи оподаткування.

         Кияни в червні отримали нового першого заступника голови КМДА Леоніда Черновецького. Ним став міністр ЖКГ і колишній Комсомольський міський голова Олександр Попов. Через півроку Олександр Павлович указом президента був призначений головою КМДА. Ера Черновецького завершилася, а сам пан Леонід зник так само раптово, як і з’явився.

         Верховна рада за поданням Київради скасувала райради у Києві.

         В міськраді протягом літа працювали комісії, які перевіряли діяльність „молодої команди” Леоніда Михайловича у земельній, будівельній, транспортних галузях.

         Сильні морози і снігопади примусили 5,5 тисяч киян звернутися до травматолога. Причиною цього стали обледенілі дороги і тротуари. Міські служби не справлялися з своїми обов’язками.  Правда, новий голова КМДА пообіцяв, що у 2011 року така ситуація не повториться. Хочеться вірити.

         За півроку з дніпровської набережної зникли всі плавучі готелі і ресторани. Одначе, влада не виключає можливість повернутися до використання цих мобільних закладів під час проведення Євро-2012.

         Потрясінням для киян став справжній мор тварин у Київському зоопарку. Європейці внесли наш живий куточок у 5-ть найгірших у світі. 

         Мешканці Голосіївського району врешті-решт дочекалися відкриття трьох нових станцій метро: „Деміївської”, „Голосіївської” та „Васильківської”, які значно розвантажили складну транспортну розв’язку в межах Московської, Голосіївської і Либідської площ. А якщо врахувати те, що у листопаді відкрили міст через Московську площу, а у грудні першу чергу Жулянського шляхопроводу, то можна вважати, що першу чергу довгоочікуваного так званого „південного” транспортного напрямку уже реалізували.

         Активісти і громадськість Києва продовжувала і цей рік боротьбу проти хаотичної забудови історичної частини міста. Були і перемоги. Не дозволили забудувати сквер на вулиці Прорізній, у останні дні грудня київські архітектори прийняли рішення про припинення забудови і демонтаж металевих конструкцій над станцією метро „Театральна”. Але це локальні перемоги, „архітектурне варварство” продовжується.  Україна на межі того, що її архітектурні пам’ятки можуть викреслити з списку спадщини ЮНЕСКО. Соромно, боляче і прикро перед світом за таке відношення до власного дому.

         А ще потребують великих капіталовкладень тепломережі міста, побудова нової станції аерації, обладнання нових сміттєвих полігонів, проблема бродячих тварин і приведення інфраструктури міста до стандартів Євро-2012. І все це не тільки проблеми міської влади, але і щоденний головний біль мільйонів киян. Адже кожний з нас хоче жити у цивілізованому місті.

         ПІДСУМОВУЮЧИ, хочеться наголосити, що світ, з кожним роком, стає все більше подібним до великого електронного монітора. Події, факти, люди – все моментально розповсюджується світовим електронним павутинням. Ера інформаційного суспільства, про яку так довго говорили,   наступила. Питання лише в тому, чи кожен мешканець планети повною мірою скористається найновішими досягненнями цивілізації, а отже й матиме можливість жити у справді демократичному і розвинутому суспільстві. На жаль, більшість землян сьогодні живе на межі, або й за межею бідності. Це також реалії 21-го століття. Технологічні досягнення людства не тільки не наблизили таку очікувану Еру Милосердя, але й розв’язали у так званих „гарячих точках” десятки великих і малих збройних конфліктів у яких і досі  гинуть тисячі невинних людей.

Нам, українцям, не варто ні на секунду забувати про те, що на планеті відбувається постійна боротьба між державами, транснаціональними корпораціями, міжнародними фінансовими групами за „місце під сонцем”. Тобто, боротьба за ресурси: землю, воду, повітря, природні копалини, дешеву робочу силу, харчі. З кожним роком ця боротьба стає запеклішою, а згаданого „місця” все менше й менше. Наші земля, надра, шельф, ліси і, особливо, робоча сила мають збагачувати Українську Державу. Це не просто принципово, це – життєво необхідно для наступних поколінь українців.

Вірю в те, що наша держава зуміє подолати тимчасові труднощі, здоровий глузд переможе і світ побачить у найближчому майбутньому стабільну, демократичну, європейську Україну.

Голова Молодіжного Руху Києва                                  Арсеній Пушкаренко