Дещо про «Свободу» - унiкальну українську газету
У Сполучених Штатах є чимало українських газет. Їх кількість значно збільшилася з приїздом четвертої хвилі еміграції. Однак, мабуть, жодне видання не має такої довгої історії і такого значення, як газета «Свобода». Вона вважається найдавнішою безперервно друкованою українською газетою у світі. «Свобода» постійно друкується з часу свого заснування 1893 року. Ця газета стала інтелектуальним провідником української громади не лише у США.
Заснував «Свободу» український священик Григорій Грушка для об’єднання української, або русинської громади (так тоді називали себе вихідці з Карпат). Через 113 років редакція «Свободи» продовжує дотримуватися принципів, закладених засновником газети.
Головним редактором «Свободи» сьогоднi є Ірена Яросевич. На запитання про те, на кого розрахована газета, вона відповіла: «Ми пишемо для людини, котра живе в Америці, але має бажання постійно залишатися українцем».
1908 року газету викупив Український Народний Союз, що був створений за інформаційної підтримки «Свободи» та її тогочасних авторів. Саме завдяки цій організації газета до сьогодні виходить у світ, об’єднуючи українську громаду. За словами президента УНС Стефана Качарая, завдання газети не змінились за 113 років її існування: «"Свобода" далі має ту саму мету - освідомлювити людей, українізувати їх. Має мету далі вести політику відносно України, щоб вона була незалежна».
Окрім «Свободи», Український Народний Союз також видає англомовний «Український тижневик». Обидві газети працюють у приміщенні Союзу, який заробляє гроші, продаючи страхування членам української громади. Утримувати етнічну газету в умовах жорсткої конкуренції з електронними засобами масової iнформації - важка справа. За словами головного редактора «Свободи» Ірени Яросевич, над переходом до електронного варiанту в газетi вже думають: «Ми переходимо на те, щоб мати постійний веб-сайт, щоб вижити. Я передбачаю, що за 15-20 років вірогідність, що буде друкований варіант “Свободи”, під сумнівом. Загально газети пропадають. То не є лише “Свобода”. Це є складна справа тепер».
Нинiшнiй наклад «Свободи» - вісім тисяч примірників. Вона друкується щотижня. Працівники «Свободи» розсилають газету передплатникам в різні країни світу, серед яких - Аргентина, Австралія, Канада, Франція, Англія, Польща, Сербія, Словаччина й Україна.
Передплата «Свободи» коштує 55 доларів на рік або сорок п’ять - для членів УНС. Окрім головного редактора, у «Свободі» працює три постійні редактори та два - на півставки. Христина Ференцевич працює у цій газеті понад двадцять років. «Що мене тримає в “Свободі”, - каже вона, - це те, що варто працювати для громади".
«Свобода» дотримується так званого Харківського правопису 1928 року. Це викликає певне несприйняття поміж читачів останньої хвилі еміграції. У газеті навіть запровадили рубрику «Мова про Мову», аби вирішувати суперечки. Її підготовкою займається мовний редактор Петро Часто: «Різниця ніби невеличка, але діє звичка людська. Чому парлямент, а не парламент? Чому матерiялістичний, а не матерiалiстичний? Ми готові перейти на новий, спільний з Україною правопис, якщо уряд його схвалить нарешті».
На своїх сторінках «Свобода» висвітлює міжнародні та американські події. Однак найбільше уваги приділено Україні й українській діаспорі. Передплатники «Свободи» - люди з чітко визначеними поглядами, каже головний редактор газети Ірена Яросевич: «Наш передплатник - це людина, котра дбає, любить, корінно любить Україну за те, що вона Україна».
І сьогодні «Свобода» залишається ідеологічним лідером громади. Як і 113 років тому, вона згуртовує навколо себе українців, які волею долі опинилися на американському континенті.
Зореслав Байдюк
Парсiппанi-Вашингтон 18/10/2006
()
|