Вірю в майбутнє твоє, Україно!

уривок прози Лесі Ковалик, учениці ЗОШ № 4 зі збірки поезій лауреатів міського літературного конкурсу „Творча молодь Приірпіння”

...Неозорі степи і безмежні луки, хлібні поля і зелені гаї, сивочолі ліси і смарагдові полонини, повноводні ріки і блакитноокі озера – все це багатства нашого краю, нашої неньки-України, за які вона жорстоко поплатилася безталанними долями власних синів і дочок.

Скільки народів, скільки пролитої крові, скільки завойовників знала ця багатостраждальна земля. Її багата природа і невичерпні ресурси раз у раз притягували до себе, мов магнітом, все нових і нових загарбників...

Однак нам пощастило народитися саме в цій країні, стати її громадянами, адже вона – одна з найкращих. У нас повно інших скарбів - невидимих для ока завойовника, а, отже, і невловимих. Це – наші традиції, побут, культура. Це – яскраві рушники, вінки-долі, сорочки-вишивки. І доки вони з нами, ми будемо!

...Доля наша українська...

Твоя звитяга – в нашій історії,

Твоя печаль – у наших піснях,

Твоя радість і дзвінкоголосість – у нашому вбранні: хвацьких шароварах, сорочках-вишиванках.

Доля наша, таємнича і тривожна...

...Росте в хаті дівчина... Трудиться, батька-матір шанує, господарює. Вправно працюють молоді рученята. І все з піснею, все з піснею. Тільки мати стара раз у раз зітхає: „Прийшов час, настала пора. Слава тобі, Господи, дочекалися!”

Яка ж то дівчина-україночка без вінка? І плетуть, плетуть неньчині руки вінок для донечки, вплітаючи щастя-долю, заступництво Діви Марії, вдачу...

...Я вплету у вінок твій, донечко,

Маку червоного цвіт,

Щоб була ти, голубонько,

Красна на цілий світ.

Я вплету у вінок твій, донечко,

Неба синього вись,

Щоб лягла тобі, голубонько,

Доля, як мені колись.

Я вплету у вінок твій, донечко,

Світу цілого розмаїть,

Щастя, радість, добробут

На многая літ...

Ось і готовий вінок – з маком, волошками, дзвіночками, польовими ромашками – вся краса землі української в ньому зібрана. Бережно материнські руки одягають вінок на доньчину голівоньку, а вуста нечутно шепочуть: „Бережи, Боже, мою дитину! Захистіть, сили небесні! Зігрій і звесели, віночку різнотравний!”

Дівочі віночки різнобарвні бережно вплітають у наші долі історію народу, допомагають будувати теперішнє, прокладають невидиму стежку в майбутнє.

Леся Ковалик,
учениця ЗОШ №4,
лауреат міського літературного конкурсу
„Творча молодь Приірпіння”

Україна на Камчатці. Альманах. - Петропавловськ-Камчатський, 2007. - № 1. - С.38.