Словаччина внаслідок свого географічного розташування та надзвичайно складних історичних умов є багатонаціональною країною. Тому  проблеми етнічних меншин тут завжди на часі, вони не зникають, оскільки не вирішуються.

Для нас важливими є умови проживання у Словаччині українців, або ж як їх тут звуть - “русини”, “руснаки”, “рутени”, “малороси”, “карпатороси”, “угророси”, “руси”, “руські люди”, “русини-українці” і зрідка “українці”. Хоча статистичні дані останнього перепису наводять лише 30-35 тисяч жителів української (русинської) національності, насправді кількість цієї меншини перевищує 150 тисяч осіб! Йдеться про східнословацьких українців, які в результаті певних історичних обставин були відмежовані від основного ядра свого народу політичним кордоном. Той факт, що вони ніколи не жили єдиною спільнотою зі своїм матірним народом, зумовив складні етнічні процеси, про які варто говорити, щоб усвідомити свою історію і культуру.

Під час перепису населення в Чехословаччинив 1991 р. вперше в історії української етнічної групи дійшло до штучного (статистичного) розподілу на дві окремі національності – українську та русинську. Це було здійснено завдяки ідейній та матеріальній підтримці закордонних меценатів в рамках так званої програми деукраїнізації Східної Словаччини. Хоч із 1989 року ця країна рішуче стала на шлях демократичного розвитку, однак “розкусковування” єдиного етнічного організму української меншини триває донині, незважаючи на протистояння переважної більшості населення українсько-руського походження і діяльності національних організацій. Тому і під час останнього перепису (2001 р.) сепаратистські тенденції не лише підтримувалися, а й, порівняно з попередніми роками, супроводжувалися значно сильнішою антиукраїнською-“прорусинською” агітацією й пропагацією, фінансованою  з-закордону.

У словацьких ЗМІ вже понад 10 років використовується  переважно назва “русин”, а про українців говориться лише з метою дискредитації та спотворення цієї національності та їхньої культурно-історичної  спадщини. Безліч абсурдних повідомлень про “українські мафії” на Словаччині (навіть з уст міністрів!) навряд чи  сприяють зміцненню національної свідомості тутешніх українців!

Говорити можна багато, та чи є з цього користь? Чи не час бити на сполох?..

За матеріалами  Мирослава Сополиги

 “До питань етнічної історії та національного

визначення українців Словаччини”

 (часопис “Народна творчість та етнологія”)

Інформаційна служба УВКР