Українці в Латвії

До XIX століття на території сучасної Латвії українців було досить мало. Поява окремих українців була пов’язана з їх підпріємницькою діяльністю. Крім того, оскільки територія сучасної Латвії повністю або частково в різні часи входила в склад країн з численним українським населенням – Польщі та Росії, то тут можна було зустріти чиновників і солдатів-українців.

Уперше масова поява українців на території сучасної Латвії відмічається в XIX столітті. Це були робітники, підприємці, чиновники, студенти, а також солдати царської армії. 1911 року в Ризі було створено перше українське культурне товариство "Громада". Під час Першої світової війни на території сучасної Латвії опинилося особливо багато солдатів-українців. 1917 року тут навіть стала виходити їх газета "Український голос". Однак під час Громадянської війни більшість українців залишили територію Латвії.

А в 20-ті роки ХХ століття чисельність українців почала помітно зростати за рахунок біженців і політичних іммігрантів із тодішнього СРСР. Крім того, багато латвійських червоних стрільців повернулися в Латвію з фронтів громадянської війни з українськими жінками.

Після Другої світової війни кількість українців в Латвії почала збільшуватися швидкими темпами. Це були фахівці, які направлялися на промислові підприємства Латвії після закінчення вишів союзного чи республіканського підпорядкування, висококваліфіковані працівники промисловості чи транспорту, яких потребувало народне господарство ЛРСР. Особливо це стосувалося тих професій, які не були традиційними для місцевого населення. Тому українці за рівнем освіти займали друге місце серед національних меншин тодішньої Латвії. Серед сільського населення українцями були завербовані на постійну чи тимчасову роботу в сільську місцевість робітники. Досить багато було українців - викладачів і студентів місцевих вишів.

Однак після проголошення незалежності Латвії 1991 року українська громада стала швидко зменшуватися за рахунок еміграції (поверталися на Батьківщину чи в інші країни з економічних причин або через правову дискримінацію). Поширилася також асиміляція українців серед латишів і росіян.

Нині в Латвії мешкає близько 60 тисяч українців. За даними перепису 2000 року з 63 644 українців, які мешкають у Латвії, своєю рідною мовою вважають: 17 301 особа – українську (27,18%), 43 159 – російську (67,81%), 2 309 – латиську (3,63%) та 875 – інші  мови (1,38%). Половина українців (31.899 осіб, 50,12% від загальної кількості українців) проживає в Ризі – столиці країни. Хоча серед рижан українці складають тільки 4,17%. А от найбільш "українським" містом Латвії вважають Лієпаю, де українці (5 111 осіб) складають 5,71% населення (1989 року їх було значно більше – 7,6% ).

Серед національних меншин Латвії на українців припадає найбільша частина негромадян (апатридів) – близько 50 000 осіб. Решта прийняли громадянство України або Росії (близько 3 500 осіб) чи шляхом натуралізації стали громадянами Латвії (9 000 осіб).

У Латвії діє кілька українських громадських організацій та ансамблів. Крім Спiлки украïнцiв Латвiï, це: "Дніпро" в Ризі, "Веселка" в Вангажи, "Водограй" в Резекне, "Мрiя" в Даугавпілс, "Кобзар" у Вентспілсі, "Світанок" і "Барвінок" в Лієпаї, деякий час діяла "Українска родина" в Яунолайне. У Ризі працює українська середня школа, де в 2002/2003 навчальному році навчалося 307 дітей. У Резекне працює українська недільна школа.

Спiлка украïнцiв Латвiï

Спiлка украïнцiв Латвiï (СУЛ) – недержавна громадська організація, заснована на Зборах засновників 9 липня 1996 і зареєстрована в Міністерстві юстиції Латвійської Републіки 12 серпня 1996 р.

Спілка діє згідно з законодавством Латвійської Республіки і своїм Статутом, який визначає мету, завдання і методи її діяльності, структуру організації, правові відносини СУЛ та її учасників. Спілка організована за принципом земляцтва, її членами можуть бути вихідці з України незалежно від національності та громадянства.

Головною метою та завданнями Спілки є:

·                    консолідація вихідців з України і збереження їх національної ідентичності;

·                    виявлення й аналіз загальних проблем життя українців у Латвії, пошук засобів їх вирішення;

·                    сприяння конструктивному діалогу між державними та громадськими структурами Латвії та України;

·                    сприяння інтеграції українців Латвії у латвійське суспільство та європейську спільноту;

·                    підвищення духовного та культурно-освітнього рівня українців Латвії;

·                    сприяння поширенню інформації про Україну в Латвії, створенню позитивного образу Української держави, а також поширення інформації про Латвію в Україні.

Вищим керівним органом Спілки є загальні Збори членів, які скликаються не рідше двох разів на рік. Збори обирають Раду Спілки, співголів та ревізійну комісію на 3 роки.

Для оперативної господарської та організаційної роботи Рада призначає дирекцію в складі виконавчого директора та адміністратора. До складу Спілки входять її члени – фізичні особи і територіальні відділення.

У своїй роботі Спілка українців Латвії співпрацює з культурно-просвітницькими українськими товариствами в Латвії: товариством "Дніпро" (м. Рига), товариством "Водограй" (м. Резекне), товариством "Свiтанок" (Лієпая), асоціацією національно-культурних товариств м. Вентспілса, товариством "Мрія" (м. Даугавпілс).

2003 року СУЛ став одним із засновників "Содружества" – об’єднання громадських організацій національних меншин Латвії.

()