Оксана Андріївна Петрусенко сім років свого життя (1927- 1934) присвятила Поволжю. Вона жила і працювала в Казані, Єкатеринбурзі, Самарі. Це був один із найплідніших періодів у її надзвичайному творчому шляху – час становлення її як співачки, акторки.
Більше трьох років я збираю матеріали про життя і творчість Оксани Петрусенко. Велику допомогу отримую від її нащадків, які нині мешкають у Києві: вони надали нам унікальні матеріали. Безцінну інформацію отримав я від київського письменника і мистецтвознавця пана Миколи Кагарлицького, який багато років досліджує життєвій і творчий шлях співачки та пише про неї книги.
Вже кілька разів наше товариство звертало увагу на постать Петрусенко. Матеріали про її творчість друкувалися в наших українських виданнях. Ми знайомили слухачів з її життєвим шляхом і творчим доробком, підготували чудову історично-біографічну лекцію, яка перемежалася виконанням улюблених музичних творів Оксани.
Двічі були проведені літературно-музичні зустрічі в Нижнєкамську, їздили ми в українські громади м. Димитровграда (Ульяновська обл.) і м. Тольятті (Самарська обл.).
27 січня 2007 року таке свято відбулося в столиці Удмуртії Іжевську. Українська організація Удмуртії „Громада”, відносно молода, але активна і діяльна, проводить немало цікавих заходів, спрямованих на збереження української культури на теренах Росії. У листопаді 2006 року в Іжевську було проведено Фестиваль української культури, в якому пощастило взяти участь і нашій „Вербиченьці”. Тоді й було прийнято рішення провести спільний захід, присвячений Петрусенко.
Ми приїхали невеликою делегацією в 10 осіб. Нас тепло зустріли на порозі місцевої бібліотеки (яка на вихідні практично перетворюється на український культурний центр) активісти „Громади” Петро Корольський та Вікторія Шевчук. В холі ми розмістили інформативний стенд з фотознімками, ксерокопіями, статтями, афішами й конвертами, присвяченими Петрусенко. Зібралися чимало гостей.
Урочиста частина зустрічі почалася з вітань заступника Міністра культури і туризму України Тимофія Кохана з Києва та Голови Координаційної ради федеральних українських об’єднань Росії Василя Думи з Москви.
Лекції про життєвий шлях Петрусенко тривала майже 1,5 години, проте плину часу ніхто не помічав. Гості слухали затамувавши подих і ледь стримуючи сльози на очах. Супроводжувався виступ аудіозаписом голосу Петрусенко.
Згодом нам продемонстрували 20-хвилинний відеофільм про життя видатної українки. Тихий, спокійний, зворушливий коментар народного артиста України Богдана Ступки до фільму проймав до глибини душі. Доля Оксани не може залишити байдужим нікого, хто слухає про неї. Навіть вербичани, які бачили фільм вже не раз і знайомі з її біографією, були розчулені до сліз.
З таким же натхненням „Вербиченькою” було влаштовано 30-хвилинний концерт, організований під керівництвом Заслуженого працівника культури Татарстану Геннадія Мєщанінова, який має почесну відзнаку Міністерства культури України „За розвиток української культури в Росії”. Неперевершено звучали українські пісні у виконанні хорового колективу „Громади”.
Після зустрічі до мене підходили вдячні слухачі, дякували за цікаву інформацію і подвижницьку роботу в поширенні української культури серед українців діаспори.
Далі лунали пісні вже у виконанні спільного „нижнєкамсько-іжевського” хору. Продовжилася програма за гостинним столом. Згадували Україну, „Львівську Політехніку”, вулиці стародавнього Києва, Львова та Харкова...
У листопаді 2006 року ми були в чудових музеях Іжевська, оглядали місто і храми. Під час нинішньої зустрічі продовжили знайомство з Іжевськом - індустріальним та історичним. Завжди цікаво й корисно познайомитися з іншими культурами і збагатити свої знання про історію землі, на якій живемо.
Такі зустрічі просто необхідні українцям, розлученим із Батьківщиною. Хочеться відчувати надійне плече й підтримку земляків, єдність своєї нації і повагу до її історичної культури.
Вечір Оксани Петрусенко в столиці Удмуртії