Шляхи Господні несповідимі,

У всякого, як кажуть, свій талан.

Хтось без вини лихим судом судимий,

А хтось жебрак, хтось над панами пан.

Хтось вирвавшись з тенет злодійки-долі

Хороми-тереми береться будувать,

Хтось хитромудрим словом, – не за волю, –

–        За копійки – береться чарувать.

Для боротьби зі злом в смертельнім герці

Щоб волі заповітний час настав,

Тобі Бог дарував вкраїнське серце,

Аби всіх українців об’єднав,

Загоїв в українських душах рани

І повернув в них український дух

В тих, що по світу білому тирани

Розкидали, мов тополиний пух.

Твоїх духовних ліків для народу

Правителі злякались, мов чуми,

І на десятки літ козацьку вроду

Безвинно заштовхнули до тюрми.

Губився полум’яний погляд серця

У білій безкінечності снігів

З вікна тюрми. Болів, нив, та не стерся

Запал Господньої іскри, що в серці жив.

Ти виніс весь тягар тюремних років,

На собі рабські пута розірвав,

І в нагороду тих Геройських кроків

Державу вільну Бог нам дарував.

Єднає голос віче на майданах,

Звучить незламна воля до мети,

Скидає з душ невидимі кайдани

Знайомий голос, коли мовиш ти.

Ти всюди будиш українські гени,

У рідну хату звеш синів Дніпра

Чи то як їдеш в дальній Клин Зелений,

В Караганду, чи Ставропілля край.

І починає мовить по-козацьки

Юнак, що виріс десь на чужині

Далеко від Дніпра, почувши голос

Із уст твоїх, й манкуртству каже – ні!

Тримай же, батьку, свій запал козачий

По всіх світах у нас одна мета.

–        Наснаги! – ниви рідної орачу,

Тебе здоровлю! Многая літа!