Василь Дума: «Заявляю, що Бібліотека української літератури в Москві була, є і буде»

Моє глибоке переконання, що конфліктна нинішня ситуація в Бібліотеці української літератури в Москві і попереднє звільнення директора бібліотеки і ряду бібліотекарів підігрівається тими, хто намагається адміністративними або лобістськими методами вирішити проблему, як і долю Бібліотеки в цілому.

Бібліотека української літератури, як будь-який творчий культурно-освітній заклад управляється не з допомогою телефонного дзвінка чи авторитетної думки чиновника від культури, а  читацькою Радою Бібліотеки, в яку, наскільки мені відомо, входять письменники, поети, літературні критики, авторитетні діячі культури і літератури Росії і України.

Тобто, тільки високопрофесійна громадська рада Бібліотеки, думка якої буде компетентною і об"єктивною, може дати оцінку роботі того чи іншого працівника, а тим більше всього колективу Бібліотеки української літератури в Москві.

Такий підхід хоч і є занадто загальним, але, без сумніву, може стати гарантією від політизації і брудних політтехнологій конфліктуючих сторін, які в своєму «праведному гніві» здатні знищити своє ж творіння – Бібліотеку!

Більше того, доводячи свою правоту, сторони конфлікту втягують в дискусії і суперечки все більше журналістів, політиків, законодавців, дипломатів, чиновників.

Мені все це нагадує наше недавнє радянське минуле. На друзів і ворогів діляться не тому, що мають протилежні погляди на роботу Бібліотеки, а з причини різних політичних та ідеологічних цінностей і установок, врешті решт, виховання. Так звані численні «підписанти» вимагають від начальства або «негайно відновити статус-кво» або «негайно знищити розсадник націоналізму і «оранжизму» в Москві».

Також хочу підкреслити, що фонди будь-якої бібліотеки не формуються за ідеологічними принципами. Бібліотека не агітаційний та не пропагандистський заклад.

Бібліотека - це інформаційна, культурна, освітня установа, зібрання літератури всіх галузей знань.

Я знаю, що в Бібліотеці української літератури в Москві працюють російські вчені, за допомогою матеріалів бібліотеки були захищені десятки дисертацій, написані наукові монографії. Тому у фондах бібліотеки є книги автори яких мають свій погляд на історію російсько-українських відносин.

І найстрашніше: недосконалість менеджменту в управлінні Бібліотекою української літератури в Москві сторони намагаються перевести в національний конфлікт, який в Росії нібито існує між росіянами і українцями, між російською і українською літературою і історією.

Хочу підкреслити як законодавець, ні в одному російському законі немає навіть натяку на те, щоб якась з  національностей в Росії мала б більше прав чи преференцій, ніж інша. Конституція РФ чітко вказує на те, що розпалювання національної ворожнечі є великим злочином. А соціальною основою Росії є «багатонаціональний народ Росії».

Заявляю, що Бібліотека української літератури в Москві була, є і буде. У Російській столиці працюватиме бібліотека, яка і надалі буде вести активну просвітницьку діяльність серед росіян, знайомити читачів з українською історією, літературою і культурою. Як Член Ради Федерації я прикладу максимум зусиль, щоб виконувались ті вимоги до роботи бібліотеки, про які під час її відкриття говорили члени Московського уряду, члени Федеральних Зборів і Верховної Ради, видатні діячі культури і мистецтва.  

Хочу також підкреслити, що у Юрія Григоровича Кононенка величезні заслуги перед українським національно-культурним рухом в Росії. Він авторитетний і високопрофесійний культуролог, популяризатор української культури в Росії. 

Я знаю, що Юрій Кононенко принесе ще багато користі українському рухові в Росії. Впевнений, що як і раніше він буде одним з провідних організаторів діяльності Об"єднання українців Росії і Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Я завжди підтримував його просвітницьку роботу, прислухався до його порад і пропозицій і робитиму це надалі.

17.10.07