21 лютого прогресивна світова громадскість відзначає День рідних мов. За пропозиції нашої української громади 19 лютого в передачі “Суботній діалог” був влаштований тематичний радіоефір на якому була присутня я, голова Національно-культурної автономії українців, голова татаро-башкірської громади Хафізов Варіс Басирович і член правління автономії “Білоруси Мурмана” Ала Іванівна Малишкіна. Розпочався радіоефір невеликими пісенними фрагментами українською, білоруською та татарською мовами. Такими ж колоритними були і наші привітання на рідних мовах до радіослухачів.

Часу було обмаль, тому не вдалося сказати все те, що хотілося б, однак почули радіослухачі про те, що українців у світі понад 50 мільйонів і  мешкають вони 47 державах світу. Я висловила своє занепокоєнням станом української мови в Україні. Навела переконливим прикладом такий факт, що коли доводиться бувати на Всесвітніх українських Форумах у Києві, на яких відбувається зустріч світового свідомого українства, то виникає враження, що вся Україна розмовляє рідною мовою. Проте, коли мені довелося побувати на святкуванні Дня Києва в травні минулого року я дісталась висновку, що рідна мова в Україні ще й дотепер має статус українського сувеніра, та ще сягає певних сходинок пісенного рівня.

З втратою мови замулюється культура і набирає обертів асиміляція. Коли народ втрачає мову, то зникає і нація.

Певною несподіванкою для декого видалось моє твердження про те, що на прикладі України є сенс розглядати можливість утворення в Росії, якщо не українських класів, то принаймні факультативів, тощо.

Я також зазначила, що в відносно невеликій Україні діє близько 19 абсолютно російських театрів, а ще й до того ж і в репертуарі українських театральних труп твори Достоєвського, Чехова, Пушкіна…Не минула увагою і того факту, що в Україні можна скільки завгодно побачити і купити газетної та іншої читацької продукції, чого аж ніяк не скажеш про Росію в випадку з українськими виданнями. В українців  Росії не виникає питання, а тим паче проблеми, знати, чи не знати російську мову. Звичайно, -знати, бо це нормальна норма поведінки цивілізованої людини. На цей рахунок є мудре визначення у філософа Шарля Бернара: “Якщо ти не розмовляєш мовою тієї землі, на якій ти живеш, - ти або завойовник, або гість, або не маєш розуму”. Залишається лише пошкодувати, що росіянам, які проживають в Україні, та ще й не один десяток років ця неперевершена правда не спадає на думку. Нащадкам великого Льва Толстого, Олександра Пушкіна, Івана Буніна - це не пробачливо, а тим більш ганебно не знати мови України самим українцям, - нащадкам козацького родоводу.

Було приємно почути теплі слова подяки в адресу нашої української Громади за проведення в Мурманську цікавих і корисних українських вечорів-зустрічей, адже це був єфір-діалог і декому з радіослухачів поталанило додзвонитись і в такий спосіб долучитись до передачі.

Наталя Литвиненко-Орлова,

голова Національно-культурної Автономії

Українців м. Мурманська та Мурманської області.

"Українське слово" (Мурманськ)