Організаторами конференції виступили: Секретаріат Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР), Ініціативний консорціум громадського проекту “Україна – це ми”, до складу якого входять громадські організації, зокрема Інститут місцевої демократії, Центр філантропії та ін.
На конференції розглядалися такі питання: чи були акції громадянського протесту осені-зими 2004 проявами громадянського суспільства; чи стало громадянське суспільство рушійною силою минулорічних акцій громадянської непокори; чи є довготривалими почуття солідарності, доброзичливості, ворожості, розмежованості, що виникли у період всеукраїнського Майдану; рівень і якість українського соціального капіталу (довіри між владою й народом, міжрегіональної довіри і толерантності тощо); перспективи й можливості використання українського досвіду громадянської дії; показники (індикатори) та критерії стану українського громадянського суспільства; перспективи становлення і розвитку засад громадянського суспільства в світовій українській спільноті.
На конференції в режимі “круглого столу” працювали три секції: 1) Феномен Майдану: суть, можливості та наслідки; 2) Проблеми індикативного виміру стану громадянського суспільства за методикою проекту СІВІКУС та їх застосування в Україні; 3) Концептуальні засади вітчизняного та закордонного громадянського суспільства у постмайдановий період.
Конференція зазначила, що сьогодні для України основним ресурсом розвитку є творча активність її вільних громадян та різноманітних громадських спільнот і об’єднань, які у співпраці із державою втілюють українську конституційну мету: “суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу”. Організаційною формою реалізації цього потенціалу за сучасних умов є розвинене громадянське суспільство.
Завдяки Індексу громадянського суспільства (Проект СІВІКУС) аналіз стану громадянського суспільства надав можливість з’ясувати чинники розвитку громадянського суспільства, що привели до подій Майдану. Наразі, наростання потенціалу та впливу громадського руху за права людини і демократію, структуризація громадянського суспільства, існування правових норм, що забезпечували політичні та громадянські права, високий рівень цінностей, а саме толерантності та ненасильства, притаманних громадянському суспільству, які були виявлені під час дослідження, підтверджують феномен Майдану.
Проект СІВІКУС також став тим інструментом, що дозволив напрацювати план дій для поліпшення стану громадянського суспільства, що надає можливість громадськості провести напрацювання стратегії розвитку громадянського суспільства, а державі надає орієнтири для розробки стратегії розвитку держави.
Учасники конференції прийняли рішення поновити роботу над створенням громадської концепції розвитку українського громадянського суспільтва. У зв’язку з цим спеціально розглядався нинішній стан і перспективи становлення та розвитку засад громадянського суспільства у середовищі зарубіжного українства. Було констатовано і проаналізовано потужний сплеск формування громадських організацій представниками новітньої еміграційно-міграційної хвилі з України, який потребує вдосконалення державної політики щодо закордонного українства та розвитку громадської самоврядної структури за межами України.
У роботі конференції взяли участь члени громадських організацій, міжнародних інституцій, відомі представники української інтелігенції, науковці, представники органів місцевого самоврядування, громадськості і ЗМІ.
Підсумковими документами конференції стали ґрунтовні аналітичні та практичні наукові висновки, які після остаточного опрацювання будуть поширені. Також протягом стислого терміну за матеріалами конференції заплановано видання друкованої та електронної версій другого випуску наукового альманаху “Кроки до громадянського суспільства”.
Резолюція
Науково-практичної конференції
“Постмайданове громадянське суспільство України:
уроки для країни та світу"
23 грудня 2005 р., м. Київ
У рамках підготовки IV Всесвітнього Форуму українців у серпні 2006 року та з метою розробки й реалізації Плану дій світового українства на період до 2010 р. Українська Всесвітня Координаційна Рада (УВКР) проводить низку комунікаційних заходів з проблематики становлення громадянського суспільства в Україні й світі.
Міжнародна науково-практична конференція “Постмайданове громадянське суспільство України: уроки для країни та світу ”, що відбулась у м. Києві 23 грудня 2005 року є, першим програмним заходом підготовки секції громадянського суспільства УВКР до IV Всесвітнього Форуму українців. Водночас конференція є черговим заходом громадського проекту “Україна – це ми”, започаткованого Ініціативним консорціумом громадських організацій, учасником якого вже протягом трьох років є УВКР .
Метою конференції є:
Аналіз процесів розвитку українського суспільства й держави протягом 2004-2005 років, з’ясування ролі громадянського суспільства у цих подіях та завдань на середньострокову перспективу;
Вивчення взаємовпливів внутрішнього та закордонного секторів українського громадянського суспільства та напрацювання пропозицій щодо інтенсифікації взаємодії цих секторів в контексті постмайданного розвитку;
Кількісний аналіз стану розвитку українського громадянського суспільства на основі міжнародного індексу стану громадянського суспільств.
Конференція позитивно оцінила інформацію щодо продовження діяльності Ініціативного консорціуму громадських організацій, які ставлять на меті оновлення Концепції розвитку громадянського суспільства в Україні та створення відповідного Плану дій в рамках громадського проекту “Україна – це ми”.
Конференція констатує:
Нехтування потребами й проблемами громадянського суспільства, неповага до нього з боку публічної влади призвели до політичної кризи осені 2004 року – “Помаранчевої революції”, приводом до якої стало нахабне й брутальне порушення гідності й прав громадян із боку влади шляхом фальсифікації виборів Президента України. Під час цих подій українське громадянське суспільство набуло форми всеукраїнського МАЙДАНУ, який став пасіонарним підйомом народних мас за свої права, потужним проявом громадянського суспільства, формою спонтанної самоорганізації громадян із метою спільного захисту ними своєї порушеної гідності. Можна вважати, що восени 2004 року відбувся другий етап української революції. Якщо перший етап, котрий відбувся у 1990-1991 році, більшою мірою був національно-визвольним, ніж демократичним, то теперішній (другий) етап, як за рушійними силами, так і за цілями слід вважати демократичним.
З фактом існування Українського МАЙДАНУ, як унікальної форми самопрояву громадянського суспільства, з можливістю його повторної актуалізації у випадках нових спроб утиску прав і свобод громадян, їх локальних спільнот та всього українського суспільства у подальшому вже не можна не рахуватись з огляду на колосальну енергію народу, що вирувала на МАЙДАНІ.
Українське суспільство внаслідок загального зниження обсягу соціального капіталу, показником якого є рівень довіри (недовіри) між членами суспільства, органами влади, представниками різних регіонів, внаслідок брутального фальшування волевиявлення громадян та застосування маніпулятивних інформаційних технологій під час виборів 2004 року зазнало і продовжує зазнавати величезних фінансово-економічних втрат. Досить згадати хоча б бюджетні витрати на проведення переголосування на президентських виборах осені 2004 року та витрати на організацію парламентських і місцевих виборів 2006 року за новим вкрай деталізованим виборчим законодавством, яке створено з врахуванням досвіду президентських виборів, тобто за принципом “підготовки до минулої війни”.
Конференція відзначає значний прогрес українського суспільства в галузі свободи слова та гласності протягом 2005 року.
Водночас слід констатувати низку проблем, які продовжують існувати у третьому секторі України:
І надалі у відносинах державного та громадського секторів відсутня практика партнерства.
Громадськість України й досі не виробила спільної стратегії і тактики, мети, завдань, шляхів та планів розвитку громадянського суспільства.
Вплив громадських організацій на стан справ у суспільстві та на суспільну свідомість має епізодичний та локальний характер.
Правова культура як пересічних громадян, так і керівників усіх рівнів залишається надзвичайно низькою. Концепція верховенства права не стала суспільною домінантою.
Більшість українців не довірять судовій системі і навіть не намагаються захищати свої права у судах. Інститут правосуддя в Україні залишається під впливом корупції.
Сегмент політичних партій залишається розпорошеним: Напередодні виборів 2006 року, що мають проходити за пропорційною системою, в Україні налічується 127 партій. Водночас визначилися певні перспективи формування більш досконалої партійної системи. Насамперед вони пов’язані з наступними виборами на засадах пропорційності
Спроби консолідації релігійної сфери поки що не привели до створення єдиної помісної української церкви
Місцеве самоврядування переважно існує як залежний (насамперед фінансово) місцевий підрозділ державної влади, а не як самостійний виразник інтересів територіальних громад.
Беручи до уваги нинішній стан громадянського суспільства після подій, які відбулися під час Помаранчевої революції, Конференція вважає, що нагальним завданням, яке стоїть перед громадськістю України на найближчий період є впровадження в українське буття нових уявлень про стосунки громадянина, суспільства і держави, про права та свободи громадянина, про його відповідальність за стан справ у суспільстві.
Конференція рекомендує політичним партіям, органам місцевого самоврядування, місцевим державним адміністраціям, усім кандидатам на виборні посади у своїх програмних документах, під час розробки програм і планів економічного розвитку та їх реалізації враховувати комплекс проблем і завдань розвитку громадянського суспільства та місцевої демократії.
Конференція вважає:
Українське суспільство має взяти історичний урок у МАЙДАНУ: публічна влада як під час її реформування, так і у процесі функціонування має налаштовуватися на тісну й зацікавлену співпрацю з громадянським суспільством. Без цього, як показує досвід успішних країн, ефективного розвитку в Україні не досягти.
До засад, які повинні створити в Україні стабільну основу системи стосунків публічної влади та структур громадянського суспільства є :
• субсидіарність як основний принцип структурної організації;
• відкритий та поміркований механізм прийняття рішень;
• чітке розмежування повноважень та відповідальності;
• суспільний контроль та система підзвітності;
• запровадження адміністративної юстиції;
• орієнтація процесу надання державних послуг на результат та якість.
Аби запровадити ці засадничі принципи у повному обсязі потрібні політична воля, значні організаційні зусилля та час, а головне, необхідно створити культуру діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка ґрунтується на ліберальних та демократичних цінностях. Лише у випадку створення системних умов існування громадянського суспільства воно перестане бути одномоментним фантомом, який змушений проявлятися у формі МАЙДАНУ, а стане постійно діючим чинником і механізмом спрямування суспільної позитивної енергії на вирішення поточних завдань розвитку людини, громади, держави. Розвиток громадянського суспільства тоді стане незворотнім.
Конференція вважає місцеву демократію основним чинником становлення Громадянського суспільства на сучасному етапі розвитку України і підтримує проголошену Президентом України концепцію “Україна – країна самоврядних громад”. Ми вважаємо, що підчас подальшого реформування системи місцевого самоврядування, як організаційно-правової форми існування місцевої демократії, необхідно втілювати, проголошений нами принцип “ГЛИБОКОЇ СУБСИДІАРНОСТІ”, під якою ми розуміємо передачу організаціям громадянського суспільства усіх повноважень, виконання яких не є необхідним на рівні органів місцевого самоврядування і, тим більше, органів державної влади.
Бажаючи внести свій доробок у створення в Україні громадянського суспільства Конференція ухвалила:
Продовжити роботу над створенням Громадської концепції розвитку громадянського суспільства в Україні;
Розробити Громадську концепцію розвитку громадянського суспільства в Україні до серпня 2006 року і винести її на обговорення та затвердження на IV Всесвітньому Форумі українців;
На основі Громадської концепції розвитку громадянського суспільства в Україні створити Програму розвитку громадянського суспільства в Україні на період до 2010 року. Затвердити Програму на IV Всесвітньому Форумі українців.
На основі Громадської концепції розвитку громадянського суспільства в Україні та на основі Програму розвитку громадянського суспільства в Україні на період до 2010 року запровадити практику створення та реалізації щорічних Планів дій світового українства у галузі розвитку громадянського суспільства України.
Покласти на Українську Всесвітню Координаційну Раду функції координатора зусиль громадськості України та українського зарубіжжя щодо розробки і виконання зазначених Концепції, Програми та щорічних Планів дій.
Конференція рекомендує організаціям-учасникам Конференції довести її результати до громадськості, органів влади і ЗМІ у місцях свого перебування.
Конференція доручає Організаційному комітету, зокрема Українській Всесвітній Координаційній Раді та Інституту місцевої демократії, довести резолюцію Конференції до відома Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, засобів масової інформації та поширити її у мережі сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та за кордоном, взагалі, та серед громадських організацій закордонного українства, зокрема.
