УКРАЇНСЬКА ВСЕСВІТНЯ КООРДИНАЦІЙНА РАДА
UKRAINIAN WORLD COORDINATING COUNSIL
 ПРО УВКР  СТРУКТУРА УВКР  НОВИНИ  ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ  УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР  ГОЛОВНА
ПРО УВКР
СТРУКТУРА УВКР
ДІЯЛЬНІСТЬ УВКР
ФОРУМИ УКРАЇНЦІВ
ВІСНИК УВКР
ФОТОГАЛЕРЕЯ
АРХІВ РАДІОПЕРЕДАЧ
ПОШУК


НОВИНИ
Новини з української громади Камчатки
2007-07-10

 

Новини з української громади Камчатки

 

До Української Всесвітньої Координаційної Ради завітав шанований гість із Камчатки – Валентин Макарович Пилипчук. Він розповів про останні новини з української громади Далекого Сходу Росії. Пропонуємо  вашій увазі цю бесіду.

 

– Пане Валентине, ми раді вітати Вас на українській землі! Розкажіть, будь ласка, якими подіями запам’яталася цьогорічна  весна  українцям Камчатки?

  Головною подією був візит на Камчатку в кінці травня Генерального консула України у Владивостоці Олександра Данильченка. Я особисто зустрічав його на льотному полі Петропавловсько-Камчатського аеропорту. Він гостював на декількох заходах, організованих нашою громадою. Зокрема, відвідав концерт, який влаштувало Об’єднання національних громад Камчатки "Співдружність". Багато задоволення йому приніс виступ українців. Також ми його запросили в обласну бібліотеку на вечір, що проходив під назвою "Республіка козаків". Учасники Клубу української культури, керівником і ведучою якого є Едіта Познякова, підготували дивовижне свято, присвячене українському козацтву. Брали участь у ньому й учні нашого недільного класу.

Потім була зустріч громади в церкві  з отцем Ярославом – відомим на всю Камчатку священиком. Він колись прибув сюди зі Львівщини. Це надзвичайно цікава людина! Скажу, що, мабуть, половина людей у нас похрещені саме отцем Ярославом. І перший православний храм на Камчатці у 80-ті роки ХХ століття був збудований завдяки саме його зусиллям. Тому Олександра Данильченка ми запросили і на цю зустріч. Певен, що вона йому була цікавою.

Не менш значущою подією було закінчення вже п’ятого навчального року українського недільного класу, який діє при школі №7 м. Петропавловська-Камчатського. Ми разом із вчителькою Валентиною Вишневою організували для дітей невеличке свято. Наш фотохудожник Володимир Бондаренко виготовив для кожного учня красиві фотографії як пам’ять про зустріч з Генеральним консулом України. Також ми подарували дітям українські книги з особистим подарунковим написом. Після урочистої частини був солодкий стіл із південними фруктами та ласощами. Як діти, так і дорослі відчули неповторну радість від українського родинного свята.

Ми взяли участь у дитячо-юнацькому фестивалі "Срібне джерело", покликаному відкривати юні таланти національних діаспор Камчатки. Наші діти виступали разом зі старшими колегами – нашим ансамблем "Ласкаво просимо". Виступ українського колективу вразив усіх. Про нього неодноразово говорили на місцевому телебаченні. Після концерту ми зварили рибну юшку на березі річки Авачі, де і проходив цей захід. Діти були щасливі, значить, ми досягли мети.

        Чи має  громада  Камчатки власне видання, де висвітлюються всі ці події?

– Так, ще з 1998 року ми випускаємо газету "Батьківщина". Спочатку це була окрема сторінка в місцевій газеті. А 2000 року ми її офіційно зареєстрували як друкований орган української громади. Сьогодні газета "Батьківщина" має вже 24 сторінки і виходить накладом у 1 000 примірників. Проте останнім часом тематика статей не відповідає потребам читачів, не подає об’єктивну інформацію про ситуацію в Україні. Це, на жаль, повністю залежить від складу редколегії, яка дотримується позицій, нав’язаних офіційною пропагандою РФ. Зі сторінок газети зникли патріотичні публікації. Ми раніше могли розмістити там статті про Євгена Коновальця, Романа Шухевича, Симона Петлюру, Степана Бандеру… Тепер ситуація інакша. Та надія на відновлення минулих здобутків все ще є.

Виникла потреба замінити після закінчення строку повноважень керівника громади – Віктора Манжоса, який працює зараз не в інтересах України. На мій погляд, він не є патріотом Української держави. А це недопустимо для голови національної громади за кордоном. Ми повинні бути патріотами, тоді тільки зможемо зберегти свою мову і культуру.

Ми радіємо, що наші художні колективи були, є і будуть, бо українська пісня воістину невмируща. Та значно важче знайти людей, які б працювали  в освіті, вчили українських дітей на Камчатці, вміли переконати батьків у тому, що рідну мову, історію, культуру молодому поколінню треба обов’язково знати. Все це потребує неабияких зусиль. Але ми бережемо свої надбання, підтримуємо з усіма національними громадами дружні стосунки, тому впевнений, що все буде добре.

  Як Ви можете оцінити дієвість механізму співпраці  українських організацій в Росії та в Україні?

Можу сказати, що в цьому напрямі ще багато попереду роботи. Відзначу певний прогрес, оскільки ми вже можемо спілкуватися електронною поштою, яка дозволяє тримати постійний зв’язок між організаціями. Коли йдеться про звичайне поштове листування, виникають проблеми: лист іде і два, і три місяці, може взагалі не дійти до адресата.

Також важливо, що нарешті створено Генеральне консульство України на Далекому Сході. Завдяки цьому офіційному каналу процес співпраці буде значно ефективнішим.

Щодо ОУР і ФНКА УР, то можу сказати лише, що особливої допомоги від них ми не отримуємо. На жаль, поки що вони самі не можуть організуватися, вирішити внутрішні суперечності. Василь Дума, безперечно, є великим патріотом Росії, але нам потрібно, щоб хоч хтось із керівників українських громадських організацій федерального рівня був великим патріотом України. Нам би тоді працювалося значно легше. А щоразу доводиться чути, що ми, перш за все, громадяни Росії. Звісно, ми – громадяни Росії, ми не порушуємо конституцію і поважаємо чинне законодавство цієї країни, але від наших представників хочемо чути більше все-таки про Україну.

Організації, що працюють в Україні з діаспорою, допомагають нам значно більше. Ми розуміємо, як їм складно дається кожна хороша справа для нас, скільки часу і коштів потрібно на це. Я вдячний Українській Всесвітній Координаційній Раді, Голові УВКР Дмитру Павличку та всьому апарату за постійну підтримку. Особлива подяка Управлінню з питань закордонного українства Міністерства закордонних справ України, зокрема його начальнику Василю Боєчку.

            На мій погляд, всім закордонним українським організаціям, особливо в Росії, необхідно думати про зворотну допомогу. Думаю, що невеликий внесок – по 1000 гривень на рік для українських координуючих організацій, що працюють для діаспори, – це посильні затрати. Тоді Українська Всесвітня Координаційна Рада не буде у такому важкому фінансовому становищі, як нині, та й нам усім зможе більше допомогти.

            Насамкінець хочу побажати, щоб Україна ставала державою заможнішою! Щоб політичні протистояння завершилися! Щоб усі врешті зрозуміли, що держава одна, що її необхідно зміцнювати, а не роз’єднувати. Щоб керівники не забували про основне завдання – дбати про свій народ, його добробут, збереження і розвиток унікальної культури.

Головне ж моє побажання – щоб люди були щасливими!

 

Валентин Пилипчук,
Голова Камчатської профспілки
льотчиків
(м. Петропавловськ-Камчатський)

Бесіду вела прес-секретар УВКР
Віта Таран.

 

 

ENG | UKR
НОВИНИ
АНАЛІТИКА
ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ
УКРАЇНСЬКІ ЗМІ СВІТУ
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
ГОСТЬОВА КНИГА
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
ОБГОВОРЕННЯ
При використанні матеріалів посилання на www.uvkr.com.ua
є обов'язковим.
01004, Київ, вул. Горького 3-б, тел. 287-22-41





© УВКР, 2004