Українська організація “Вербиченька” протягом 10 років робить свій внесок у розвиток і збереження української культури на теренах Татарстану. За цей час вона стала однією з найбільш активних національних громад в республіці й у всій діаспорі Росії. Це визнано на рівні Асоціації національно-культурних організацій Республіки Татарстан, Об’єднання українців Росії, а також багатьма організаціями України.

За ініціативою нашого товариства, яке очолює відомий громадський діяч Євген Савенко, було започатковано проведення щорічних фестивалів українців Татарстану, який за останні роки облетів усі українські громади республіки. В 2002 році він носив назву “Обійміться ж, брати мої”, був присвячений дням пам’яті Т. Шевченка і проводився в м. Нижнєкамську; в 2003 р. – “Сорочинський ярмарок” в м. Набережні Човни; в 2004 р. ІІІ фестиваль “Де є українці – там є й Україна” було проведено в столиці Татарстану Казані.

Цього року фестиваль знову повернувся до гостинного Нижнєкамську. Чутка про нього поширилася далеко за межі республіки, й, окрім українських організацій Татарстану, в ньому взяли участь земляцтва міст сусідніх республік: м. Димитровграда Ульяновської області (голова Майя Клокова), м. Іжевська, Республіки Удмуртія (голова Сергій Мартинюк), м. Йошкар-Оли Республіки Марій-Ел (голова Василь Сандульський)

15 травня нижнєкамський Український культурний центр (на базі СШ № 32) широко розчинив двері назустріч IV українському фестивалю “Ми матір називаємо святою”, який було присвячено всесвітньому Дню Матері і відзначенню Перемоги над фашизмом.

Відкривався фестиваль традиційно Гімном України у виконанні хору “Вербиченька”. З вітальним словом звернулася до присутніх заступник Голови адміністрації Нижнєкамську Ільсія Мєзікова. Тепло сприйняли глядачі вітання завідуючого сектором міжнаціональних стосунків Апарата Президента Республіки Татарстан Вячеслава Нікіфорова. Прийняв участь в роботі фестивалю наш старовинний друг і Почесний член товариства Сагіт Джаксибаєв, президент АНКО РТ, членом якої “Вербиченька” є вже понад 7 років. Вітання від Посольства України в Росії передав заступник керівника торгово-економічної місії в Приволзькому федеральному окрузі Михайло Тульський.

Почесними гостями фестивалю були представники УВКР (Українська всесвітня координаційна рада) Ігор Козловський та Ростислава Стасішена, менеджери по роботі з діаспорою, а також Голова Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, заступниця голови Національної Ради жінок України Ольга Кобець. Вони привезли нам теплий привіт з далекої України, вітання і Почесні грамоти від Голови УВКР Михайла Гориня, книжки від Фундації імені О. Ольжича, яку очолює останній Президент України в екзилі, відомий у світі політик і громадський діяч Микола Плав’юк.

З благословення отця Георгія, пароха церкви Святого праведного Іоанна Кронштадського, фестиваль набрав ще більшого натхнення. Творчі колективи яскравим калейдоскопом змінювали один одного на сцені, пропонуючи глядачам свої програми. Фестиваль не був змаганням, хто голосніше заспіває, ми не чекали найманих професіоналів. Головною метою зустрічі було знайомство і щире спілкування земляків.

Тема Матері стала тією канвою, на якій перепліталася різнобарвність художніх номерів українського свята. Лунали мелодійні й пломенисті українські пісні, натхненні вірші, інсценівки літературних творів. Кожен колектив був своєрідним, незвичайним і цікавим. Димитровградські “Краяни” показали чудовий міні-спектакль “Лісова пісня” за участю молоді земляцтва, неповторним був виступ Ірини Єфремової з Йошкар-Оли, вразила задушевністю й щирістю іжевська “Громада”. Сльози стояли в очах глядачів після виконання Симоненківських 2Лебедів материнства” Ольгою Басів з Казані, як і після виконання “Степом, степом”, адже салют Перемоги відлунав так недавно. Вітанням пролунав у виконанні набережночовнинської “Батьківщини” “Гімн Татарстану”.

Учасниками фестивалю були прийняті вітальні листи до президентів Татарстану й України М.Шаймієва та В.Ющенка.

На завершення фестивалю керівники всіх колективів-учасників вийшли на сцену. Кожен мав змогу звернутися до присутніх. Всім були вручені Почесні грамоти, пам’ятні медалі фестивалю, букети квітів, яскраві святкові буклети, книги для бібліотек від товариства “Вербиченька”. Не залишились без подарунків і організатори фестивалю. В День Матері “Вербиченька” одержала чудову ікону Божої Матері, прекрасно виконаний примірник книги про Україну та інші подарунки.

Фестивальний день завершився дружнім бенкетом, спілкуванням у неформальній обстановці, обміном адресами та сподіваннями на нові зустрічі.

Влаштування і проведення такого заходу на належному рівні – завдання нелегке. Але товариство “Вербиченька” з цим успішно справилось. Було передбачено все до дрібниць. Кожен член організації мав свою ланку роботи, за яку ніс відповідальність і намагався виконати доручену справу на совість. Завдяки цьому проведення справжнього свята української культури на землі Татарстану мало успіх. Такі зустрічі відірваним від Батьківщини землякам просто необхідні як ковток чистої води у спеку, як сонце по весні, як свідоцтво єдності і дружби і, сподіваємось, воно буде мати своє продовження.

Роз’їхалися гості сусідніх республік. А київська делегація продовжила докладне знайомство з життям та побутом товариства “Вербиченька”, оглянула експозиції культурного центру, бібліотеки, матеріали шкільного класу і молодіжного центру, детальніше ознайомились з історією “Вербиченьки” за пам’ятними альбомами, дізнались про наші досягнення по численних Почесних грамотах і дипломах.

Наступного дня гості знайомилися з Нижнєкамськом, побували на меморіальному комплексі, на Красному Ключі, оглянули експонати міського музею, відвідали православні храми міста. Тепло прийняв делегацію імам-мухтасіб нижнєкамської соборної мечеті Раміль-хазрат. Він передав татарському культурному центру в м. Києві подарунок з історичної Батьківщини.

Делегація “Вербиченьки” і київські гості побували з візитом у Набережних Човнах, познайомилися з роботою Будинку дружби “Роднік” та української общини “Батьківщина”, де їх тепло приймали земляки на чолі з відомим політиком у краї, депутатом Державної Ради республіки Татарстан Михайлом Кулішем. Ознайомившись із досягненнями цього творчого колективу, делегація попрямувала до Казані..

Зустрів делегацію Голова казанської української громади Володимир Любченко. У Будинку дружби народів відбулася тепла зустріч з керівниками національного руху республіки, зокрема, із завідуючим сектором міжнаціональних стосунків Апарату Президента Татарстану В. Нікіфоровим, з представниками громадськості столиці.

Завершився черговий ІV фестиваль українців Татарстану. Але хочеться вірити, що добра традиція українського народу підтримувати один одного, відчувати плече земляка не згасне і не перерветься з часом.

Людмила Найденко.

Нижнєкамськ. "Вербиченька".