V з’їзд Союзу Українців Румунії

23-24 листопада 2006 року в Букарешті відбувся V з’їзд Союзу Українців Румунії. Мені пощастило бути на цьому форумі української громади, де обговорювалися найважливіші проблеми її життя, передовсім питання освіти, шкільництва, культури нашої національної спільноти в Румунії.

У Румунії за офіційною статистикою живе 61 тисяча українців. Насправді їх там у чотири рази більше, але румунська влада все зробила для того, щоб визнавати себе українцем було невигідно. Із часів жахливого погрому українських закладів освіти, спалювання українських книжок і шкільних підручників за Чаушеску дуже небагато зроблено з метою відродження системи українських шкіл та ліцеїв у Румунії.

Напередодні з’їзду відбулося засідання українсько-румунської комісії у справах національних меншостей – української в Румунії та румунської в Україні. Проте не було підписано жодного документа. Зрозуміло, румунська сторона не погоджується з критикою на свою адресу, яка стосується становища української громади в Румунії. На з’їзді СУРу ніхто не вимагав уваги до українців Румунії більше, ніж отримують румуни, що проживають в Україні, від української влади. В Україні діє кілька десятків державних шкіл з румунською мовою викладання, вони на достатньому рівні забезпечені румунськомовними підручниками. Тобто немає навіть натяку на українізацію румунського населення в нашій державі.

Доповідь про стан української культури та освіти на з’їзді СУРу виголосив Степан Бочута. Два роки тому помер лідер української громади Степан Ткачук. Із волі громади його посаду зайняв Степан Бочута, який тепер є членом румунського парламенту. На з’їзді активно діяла опозиція, яка намагалася навіть записати в статуті СУРу, що член парламенту не може бути головою Союзу Українців Румунії, бо не має часу займатися справами громади. Був намітився розкол у громаді, але, зрештою, з’їзд прийшов до розумного рішення: Степана Бочуту обрано керівником СУРу. Позитивну рольу цьому доброму рішенні зіграли видатні українські професори, учасники з’їзду, Робчук і Рябошапка. Думаю, Степан Бочута саме як парламентарій зуміє довести громаді, що вона не помилилася у своєму виборі. У румунському парламенті є декілька депутатів од угорської меншості, вони показують, як треба працювати для збереження національної ідентичності угорців – це приклад для нашого земляка, розумного, спокійного Степана Бочути, який на з’їзді явив видатний організаційний талант.

Українська громада в Румунії відрізняється від багатьох українських закордонних громад тим, що має видатних діячів культури, письменників, яких знає світове українство. Це Микола Корсюк, Іван Ковач, Михайло Михайлюк. Жаль, декілька українських поетів, як наприклад, Стеліан Груя і той же Степан Ткачук, відійшло в засвіти. Але в Румунії досі виходять три україномовні газети та одна румунськомовна, яка висвітлює життя українців. Це свідчення надзвичайної відданості групи українських літераторів та журналістів нашій національній культурі.

Думаю, українство в Румунії може в дечому повчити інші зарубіжні українські громади, особливо в умінні поєднувати українців інтелектуальної праці з українцями селянами, робітниками, творити єдину громаду з людей різних професій і нерівних знань.

Було б добре, якби українці Румунії ще з більшою наполегливістю брали участь у загальнорумунському суспільному житті, щоб могли покликати на захист своїх національних інтересів видатних румунських політиків, письменників, мислителів. Час, коли вони, румунські патріоти, усі збагнуть, що сусідство з Україною – це щаслива обставина їхньої майбутньої історії, вже недалеко.

13.12.2006                         

Голова УВКР                                                                                                                                 Дмитро Павличко