Хвилиною мовчання учасники вечора пам’яті протестних виступів Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Івана Дзюби проти хвилі арештів української інтелігенції у 1965 році, що відбувся в Культурному центрі України в Москві, пом’янули українців-політв’язнів, які в 1960-1980-х роках загинули у концтаборах колишньої радянської імперії.

Заступник генерального директора Центру Юрій Василенко нагадав присутнім, що на початку вересня виповнилося сорок років з того дня, коли Іван Дзюба, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл у кінотеатрі “Україна” під час демонстрації фільму “Тіні забутих предків” звернулися до глядачів із закликом встати на знак протесту проти політичних арештів, які розпочалися в серпні 1965 року в Києві, Львові, Івано-Франківську, Луцьку. Факт арештів мав глибокий резонанс у колах свідомої інтелігенції, спричинившись до поширення антиімперських поглядів і активізації українського руху.

Основні напрямки сучасного дослідження шістдесятництва, вплив цього явища на визвольні змагання українського народу стали темою виступу відомого українського науковця, доктора історичних наук Георгія Касьянова. Він також зупинився на ставленні нинішніх поколінь українців до цієї проблематики, зазначивши, що для них “це зовсім інша реальність”.

Інший гість вечора, член Харківської групи Гельсинської спілки, колишній політв’язень, правозахисник Василь Овсієнко, розповів про події сорокарічної давності, поглибивши їх цікавими подробицями з життя шістдесятників, особливостями утримання ув’язнених українців у концтаборі в Кучіно, де перебував і сам. Розповідаючи про Василя Стуса, разом із яким Овсієнко сидів півтора роки, він згадав про висунення кандидатури Стуса на лауреата Нобелівської премії та спричиненого цим посилення тиску на поета з боку радянської влади, що, зрештою, призвело до його смерті й таємного поховання. Він продекламував кілька віршів шістдесятника, висловивши жаль з приводу великої кількості творів Василя Стуса, конфіскованих і досі не знайдених. Тому, за словами Михайлини Коцюбинської, його творість – “це дерево з обрубаною кроною”.

Василь Овсієнко говорив також про паломництво до місць масових катувань і убивств українців: Сандормох, Соловки, про Кучінський табір, назвавши останній совістю Росії, адже з кінця 90-х років як українська, так і російська громадськість докладає значних зусиль до відновлення меморіальних місць і доведення до широкого загалу даних про репресії та репресованих.

Відомий український журналіст і поет із Москви Віталій Крикуненко подарував гостям книгу “Украинская поэзия. Из века в век” (2004), укладену ним українською та російською мовами й поміж авторів якої є імена Василя Стуса, Івана Світличного та деяких інших шістдесятників.

На вечорі також були присутні співробітники Московського товариства “Меморіал” Геннадій Кузовкін та Борис Беленкін.

Інформаційна служба

Культурного центру України в Москві