СВЯТО ПОЕЗІЇ ВІД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНИКА

Святом поезії у гостинній залі Української Всесвітньої Координаційної Ради стала презентація збірки інтимної лірики Віктора Ткаченка "Мій гріх – це ти". Неповторно оформлена відомим художником Володимиром Гарбузом книга вийшла у видавництві "Діокор", яке зарекомендувало себе прихильником творів талановитих і незвичайних.

Автора привітали друзі, митці, керівництво Української народної партії, членом якої є Віктор Ткаченко. Про своє захоплення збіркою розповіли поети Василь Соловей і Євген Гущин, лауреат всеукраїнського конкурсу "Коронація слова" письменник Віктор Коренчук, художник Володимир Гарбуз.

Аудиторія зачаровано сприймала поетичні твори у виконанні народної артистки України Галини Яблонської. Незабутніми були виступи українських співачок Тетяни Негрій і Алли Васик. Ці відомі в Україні та поза її межами співачки наповнили залу магічними акордами української пісні. Алла Васик виконувала пісні на вірші і музику Віктора Ткаченка. Власну пісню виконав і сам автор – це був приємний сюрприз для всіх гостей вечора.

В. Чухліб

(газета "Народне слово")

Мій гріх – це ти

Мій гріх – це ти, безсонними ночами

Змальована фантазією мрій,

Це – почуття тендітні поміж нами

І голос ніжний все проникний твій.

Це – запах твій, який мене дурманить,

Із ароматів сплетений тонких,

Це – погляд твій, що зваблює і манить…

О! Це – найбільший, найсолодший гріх.

Мій гріх – це ти, це вуст твоїх нектар,

Я п’ю його хмільний солодкий трунок.

Він обпікає душу, серця жар

Передає в гарячий поцілунок.

Мій гріх – це ти, блаженство почуттів,

Таємні зустрічі в цупких обіймах ночі,

Три слова на холодному листі,

Що ти мене чекаєш, любиш, хочеш…

Це пальчиків тонких бентежний рух,

Пестливого волосся ніжний лоскіт…

Мій гріх – це ти, мій ніжний щирий друг,

Твоя весна, твоєї юні розквіт.

Це – розставання невгамовний біль,

Очікування й самота тривожна,

Думки, що серце точать, наче міль,

Від котрих навіть здвинутися можна.

Мій гріх не в тому, що тебе кохаю,

Краду твій ніжний погляд з темноти,

Але, що усвідомлюю і знаю,

Що не мені, на жаль, належиш ти…