УКРАЇНСЬКА ВСЕСВІТНЯ КООРДИНАЦІЙНА РАДА
UKRAINIAN WORLD COORDINATING COUNSIL
 ПРО УВКР  СТРУКТУРА УВКР  НОВИНИ  ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ  УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР  ГОЛОВНА
ПРО УВКР
СТРУКТУРА УВКР
ДІЯЛЬНІСТЬ УВКР
ФОРУМИ УКРАЇНЦІВ
ВІСНИК УВКР
ФОТОГАЛЕРЕЯ
АРХІВ РАДІОПЕРЕДАЧ
ПОШУК


НОВИНИ
"Самміт" Президента України Віктора Ющенка з українцями Татарстану
2005-09-01

Однією з найважливіших подій 2006 року в Республіці Татарстан стало святкування 26-30 серпня 1000-річчя її столиці Казані. Місто просто дивовижно змінило на краще свій і без того оригінальний вигляд, причепурилося до свята і з готовністю приймало подарунки. Відкрито було першу лінію метрополітену, збудовано новий іподром, ліквідовано старе й аварійне житло, встановлено кілька пам'ятників, а від Санкт-Петербургу в подарунок казанці одержали нову оригінальну пішохідну вулицю, яка є копією Невського проспекту, та ще багато чого.

У великій, цікавій і насиченій програмі заходів було передбачено проведення 27 серпня самміту Співдружності Незалежних Держав, участь у якому прийняли майже всі перші особи сусідніх держав і серед них Президент України Віктором Ющенко.

Для зустрічі почесних гостей і перших осіб держав з представниками своїх республік поруч з новим іподромом на колишньому літовищі було збудовано стилізоване справжнє багатонаціональне "Містечко дружби". Це була широка і світла "вулиця", вздовж якої протяглися сусідами: "русская деревня", татарське подвір'я, чуваська оселя, марійський і мордовський двори з "избами", башкирська, туркменська, казахська, киргизька юрти, афганський, єврейський, німецький будиночки і багато інших національних осель. Широко було представлено всі притаманні республіці народні ремесла: ткали на справжніх станках ткачі, ліпили горщики гончарі, плели кошелі і лапті майстри лозоплетіння, завзято працював над підковами у кузні коваль, рибалки змайстрували справжній ставок з карасями і майже метровими сомами, годував перехожих свіжим медом і пропонував відкуштувати медовухи пасічник, гелготали з усіх дворів гуси, поважно рохкали свині, голосно вітав гостей півень. І кожна нація зустрічала гостей та всіх зацікавлених піснями, танками, народними музиками, демонстрацією національних обрядів.

Головною метою влаштування "Містечка" було показати всьому світу дружнє сусідство і злагоду, в яких живуть усі народи багатонаціональної республіки, і що  конфліктів на міжнаціональному грунті нема. На сьогодні, слава Богу, так воно і є, за що ми татарському суспільству і татарському Уряду вдячні. Умови для національного розвитку в республіці є, ставлення доброзичливе.

Готувалася до урочистих заходів вся республіка, готувалися і українці Татарстану. Українських активних і самостійних організацій в республіці три: "Вербиченька" в Нижнєкамську (голова Євген Савенко), "Батьківщина" в Набережних Човнах (голова Михайло Куліш), "Україна" в Казані (голова Володимир Любченко). Попередньо голови обговорили програму зустрічі з Президентом України. Казанці підготували стилізовану українську хатину з гостинно накритим  столом, набережночовнинці підготувала вітальну пісню і хліб-сіль, українці Нижнєкамську готували урочисте привітання і подарунки.

Ще звечора казанці готували оселю. Щоб вчасно потрапити на свято з Нижнєкамську і Набережних Човнів, ми виїхали о 2.30 ночі. Ранок зустріли на під'їзді до Казані, де було збудовано нову переправу через Каму і новий міст "Мілленіум".

День видався напрочуд сонячним, яскравим і теплим. Теплою була й обстановка навкруги. Поруч з українською хатиною розташувалися чеченці з їх гучними пломенистими танками і узбеки в яскравих халатах, тюбетейках з дуже схожими на трембіти народними інструментами. Крім того, один "соліст узбецького ансамблю" виліз на метрові ходулі і дув у свою "трембіту" з такою завзятістю, що через годину в голові гуло, як у казанку і ми відчували себе мов на Багдадському базарі.

Поступово почали підходити почесні гості самміту. Це були урядовці, губернатори і високі посадові особи з усіх регіонів Росії. З цікавістю вони оглядали різні оселі, в декотрі заходили погостити, ласували національними стравами. Оцінку українському салу і горілці одностайно поставили вищу.

Гостем української хатинки був і мер Москви Юрій Лужков. Виявилося, що від "телевізійної версії" він дуже відрізняється, чудово співає українські пісні, смішно розповідає анекдоти (хоча очі залишаються холодними і уважними). Підходив до нас колишній міністр культури РФ Михайло Швидкий. З ним ми маємо добрі стосунки ще з 2003 року, коли він допоміг "Вербиченьці" проплатити автобус для подорожі в Україну на фестиваль. Ми тепло поспілкувалися, зробили фото на згадку.

Далі гостями містечка були вже президенти. Чекати довелося довго, бо самміт СНД був дійсно напруженим, важливим і, як ми згодом дізналися, не простим. Але все відбулося. Зустрілися з Емомалі Рахмоновим таджики, до білорусів прийшов Олександр Лукашенко, був у юрті казахів Татарстану Нурсултан Назарбаєв. Ющенко підійшов до нас майже останнім, як давніх знайомих обняв Куліша і Любченка, підійшов до мене. Я від хвилювання урочисто представився: "Голова Нижнєкамської української автономії "Вербиченька" Євген Савенко". На що він мені теж на повнім сер'йозі відрекомендувався: "Президент України Віктор Ющенко". Так ми й познайомились. Далі  Віктор Андрійович познайомився з нашим активом, елегантно перецілував руки всім жінкам, чим приємно їх вразив. Запросили його до нашої хатинки, він радо погодився.

Біля хатини вже лунала привітальна пісня, а Лідія Бідай урочисто вручила Ющенку коровай. Дружня розмова про життя українців у Татарстані і невимушене спілкування плавно перемістилося в саму хатину. Далі дійшла черга і до подарунків. Вітання було в жартівливому тоні на зразок послів козака Енея до царя Латина (що з "Енеїди" Котляревського). Українською  латинкою воно і звучало. Читав його Віктор Савенко, представник українського гуртка "Лелеки", що є молодіжним крилом "Вербиченьки", а вручала подарунки вчителька недільної школи Людмила Найденко.

 

Енеус ностер магнус панус і славний Троянорум князь,

Шмигляв по морю, як циганус, ад те, о рекс! Прислав нунк нас…

"О рекс! Будь нашим Меценатом, і ласкам туам покажи,

Енеусу зробися братом, о, оптіме! не одкажи...

 

Прийми акціпере подарки з ласкавим видом і без сварки,

Що прислані через мене:

Се килим-самольот чудесний, за Хмеля виткався царя,

Літа під облака небесні, до місяця і де зоря… 

 

Ось скатерть Шльонськая нешпетна, її у Липську добули.

Найбільше тім вона прикметна, на стіл як тілько настели

І загадай якої страви, то всякі вродяться потрави, які на світі тілько єсть:

Пивце, винце, медок, горілка, рушник, ніж, ложка і тарілка. Ми раді це тобі піднесть.

 

А се сап'янці-самоходи, що в них ходив іще Адам,

В стариннії пошиті годи, не знаю, як достались нам.

Либонь достались од Пендосів, що в Трої нам утерли носів, про те Еней зна молодець.

Сю вещ, як рідку і старинну,  підносимо царю Латину, з поклоном низьким, на ралець...

 

Подарували ми і "килим-самольот", який виготовили наші майстрині Ліза Качуровська та Людмила Граненкова, і "скатерть-самобранку", що вишила Башкірова Ірина, і "чоботи-сап'янці" ексклюзивної роботи з художнього скла. Віктор Андрійович добре знається в мистецтві і художню цінність цих речей відразу помітив.

Потім було фотографування на добру згадку. Думається для всіх присутніх ця згадка буде довгою і приємною. Так хочеться, щоб швидше втілювалися в життя найсвітліші надії всього українського люду на всіх теренах нашої Земної кулі.

Євген САВЕНКО,

голова Нижнєкамської української автономії “Вербиченька".

ENG | UKR
НОВИНИ
АНАЛІТИКА
ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ
УКРАЇНСЬКІ ЗМІ СВІТУ
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
ГОСТЬОВА КНИГА
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
ОБГОВОРЕННЯ
При використанні матеріалів посилання на www.uvkr.com.ua
є обов'язковим.
01004, Київ, вул. Горького 3-б, тел. 287-22-41





© УВКР, 2004