Вечір у Президента України

Зустріч  Президента України з частиною Президії  Української Всесвітньої Координаційної Ради (УВКР) відбулася напередодні 4-го Всесвітнього Форуму Українців 17-го серпня 2006 року. Мені пощастило побувати на цьому зібранні,  що проводилося на дачі Президента Віктора Ющенка недалеко від Києва в неофіційній  атмосфері, як кажуть, «без галстуків». Спробую поділитися свіжими враженнями.

Здивувала  повна відсутність перевірки: ніхто не розглядав наших документів, не просвічував нас металошукачами, не рився в наших сумках.  Не було шлагбаумів, колючих дротів, солдатів чи міліції… Машина привезла нас на околицю, на перший погляд, звичайного українського села. Господар вийшов зустрічати нас в домашньому одязі і привітався з кожним дуже тепло, якось так просто, щиро і по-людськи. Здалося, ми прийшли до давно знайомого товариша.

Дача густо засаджена деревами, без особливої симетрії. Господар сказав, що любить дику природу. В гущавині  кілька невеликих будівель, переповнених  творами мистецтва, здебільшого продукцією народних ремесел. З любов’ю  Президент говорив про  свої колекції, які збирає багато років.  

Майже на кожному кроці вулики з бджолами. В одному із будиночків стоїть вулик з прозорими стінками, в ньому сотні тисяч сот. Можна спостерігати за процесом, що проходить всередині, навіть за каналами, по яких стікає мед. Як пожартував Президент, він не боїться пенсії, у нього є улюблені заняття. Не всім із нас, гостей Президента, вдавалося зберігати заданий господарем стиль простоти у спілкуванні. Деколи  виходили на рівень патетики… І це зрозуміло, бо ж знаходились  в гостях у історичної особи. Павло Мовчан помітив: «Дивись, як він повертає нас в спокійне русло розмови».

Розмова велася протягом багатьох годин, говорили про різне… Вражала професійність і широта  ерудиції Президента. Він був готовий говорити серйозно з кожним із нас. Коли я сказав що представляю російську діаспору, Віктор Ющенко відразу заявив про необхідність тісної співпраці з Росією у всіх сферах. Розмова велася щиро,  відверто піднімалися всі питання, які раніше було прийнято замовчувати.  Зверталися і до найбільш болючих проблем України, які гальмують  шлях до зміцнення  державності, суверенітету. Проблеми очевидні – мова, релігія, інформаційний простір, шляхи до європейської інтеграції.

Багато разів піднімалося питання про роль діаспори  в розбудові української держави. Я  збирався виступити  перед прем’єр-міністром Віктором Януковичем, з яким  планувалася зустріч  наступного дня, але не відбулася.  Хотілося переконати прем’єр-міністра в тому, що діаспора – чисте джерело інформації, бо не зангажована ні політично, ні економічно.

. При цьому фактично нема різниці у поглядах «східної» чи «західної» діаспори на українські проблеми. Як представник східної діаспори я, наприклад, завжди заявляв про те, що готовий підписатися під кожним словом виступів Аскольда Лозинського – Президента Світового Конгресу Українців. Це ще одне підтвердження  слів Президента Віктора Ющенка про те, що поділ на східних і західних українців  є скоріше в головах  у деяких  нинішніх політиків….

Але повернуся до вечора у Президента, який продовжувався майже до півночі. Мова йшла не тільки про згадані вище  проблеми, жвавий інтерес у нас був до свіжих у пам’яті подій, пов’язаних  з недавнім формуванням уряду, підписанням «Універсалу національної єдності». І на ці теми Президент відповідав щиро і відверто. Відчувалося, що це його глибокі переконання, від яких він не відступає… Не раз його роздумам передувала фраза «Якщо ми називаємо себе демократами, то мусимо поступати саме так…». Нерідко ми чули апеляції до Бога…і України.  Моральна політика? Чи така буває? Чи може вижити в нинішніх жорстоких реаліях романтик, віруючий з глибокими гуманістичними переконаннями? Як далека така філософія від реальностей російської політики… Бо якщо мене просять сказати одним словом про реальну політику, то без затримки відповідаю: «Цинізм!»

Думаю, що всі прощалися з Президентом, будучи тепер глибоко переконаними: бачення майбутнього України у  нього оптимальне, зважене, продумане і пережите серцем. Але… Вже в пізніших обговореннях, не тільки у мене, виникала в пам’яті приказака: добро мусить бути з кулаками… Ющенко потребує сильних партнерів. Серед них бачу міністра іноземних справ Бориса Тарасюка, якого вважаю кращим із всіх попередників.    Але головною інтригою сьогоднішньої політики України, на мій погляд, є постать нового-старого прем’єр-міністра Віктора Януковича. Чи довго протримається тандем двох Вікторів? Гості Президента не раз гостро критикували Віктора Януковича за його політичні переконання. Але навряд чи хтось міг би заперечити в ньому талант менеджера. Та він і сам про це говорив неодноразово… Він по своєму особистість харизматична. Якщо в ньому за останні два роки пройшли якісь позитивні зміни і його підпис під Універсалом національної єдності не тактичний хід, то ми можемо бути в майбутньому свідками як  економічного, так і  політичного прориву.  Зізнаюся, що в особистій розмові з Віктором Ющенком я сказав, що його остаточне рішення в переговорах в кінці липня - на початку серпня прийняв як  оптимальне.

З прийому поверталися опівночі, враження були  неповторні. Господар провів нас до автобуса. Символічні  Подарунки Президента -  в дусі його захоплень. Всі ми щиро побажали йому здоров’я і наснаги в реалізації благородних проектів для майбутнього  України.

  Стефан Паняк, член Президії УВКР            Сайт «Кобза – Українці Росії», 09. 2006 р.