Відкритий лист

Української Всесвітньої Координаційної Ради

з приводу заяви МЗС РФ від 14 грудня 2007 року

"у зв’язку з антиросійськими проявами в Україні"

Заява Міністерства закордонних справ Російської Федерації "у зв’язку з антиросійськими проявами в Україні" викликає в нас глибоку стурбованість. ЇЇ відверто провокаційний тон з наспіх насмиканим переліком огульних звинувачень не може залишити байдужим жодного українця.

Тон висловлювань та коментарів з приводу України нам добре знаний з виступів українофобів на кшталт К. Затуліна та іже з ним, але, цього разу на цій невдячній ниві відзначилися російські дипломати. Ми здивовані тим, що саме дипломати, яким притаманні виваженість, толерантність та повага до думки іншого, виступили з подібною заявою.

Це нагадує сумнозвісні часи радянської пропаганди, коли все зводилось до принципу "у сусіда в оці скалку видно, у власному – й колоди не помічаєш".

Не вдаватимемося до сумного "мартирологу" "здобутків" царської Росії, радянського режиму, на жаль, й сучасної російської влади на шляху русифікації всяк сущого на теренах колись "однієї шостої" території всієї планети.

Міняються форми правління та режими в Москві, однак, схоже, невиліковний шовінізм залишається незмінною рисою російського політикуму.

Невже й дійсно російська демократія закінчується на українському питанні?!

Жаль, що сьогодні на всьому російському безмежному просторі не знайшлося жодного сучасного А. Сахарова, який би на весь голос заявив про надзвичайну важливість  добрих взаємин Росії з Україною, не сказав, що ця заява намагається відтягнути увагу від складної політичної ситуації, яка склалася напередодні президентських виборів у Росії. Російській владі є чим зайнятися на власних теренах, от хоча б ліквідовувати болісну майнову нерівність та вирішувати важливі соціальні проблеми, які призвели до депопуляції цілих російських регіонів.

Ми звертаємося до представників російської громадськості, інтелігенції, духовної еліти із закликом сказати своє вагоме слово, остудити деякі запальні голови, не дати втягнути два братні народи – українців та росіян – у безперспективне "з’ясування стосунків", а закликати до конструктивізму та партнерства у розбудові двосторонніх міждержавних відносин, що повною мірою відповідає глибинним інтересам українського і російського народу.