ЗАЯВА РАДИ РЕҐІОНАЛЬНОЇ ГРОМАДСЬКОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ «УКРАЇНЦІ МОСКВИ» І
ПРАВЛІННЯ РЕҐІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
УКРАЇНЦІВ МОСКВИ «ГРОМАДА»
Українська громадськість Москви з подивом сприйняла розміщене на сайті Посольства Російської Федерації в Україні повідомлення про Бібліотеку української літератури в Москві. Складається враження, що його автори або не знайомі з реальним станом справ, або навмисно намагаються видати бажане за дійсне.
Усі факти позитивної роботи Бібліотеки, що наводяться в ньому, можна віднести до періоду до березня нинішнього року, коли Комітетом з культури Москви після пікетів молодчиків-хуліганів було розпочато невдалу спробу реформування, а фактично ліквідації Бібліотеки (про це свідчить відповідний наказ Комітету з культури, незрозуміло, чому цей факт невідомий Посольству).
Із цього часу органами культури Москви здійснюється методичне руйнування Бібліотеки, що знайшло відображення в курсі на нівелювання, вихолощування, розмивання саме українського компонента в її роботі. Перелічимо лише основні, добре відомі російській громадськості факти: примушування до написання заяви про звільнення за власним бажанням високопрофесійного директора В. Слюсарчук; призначення на її місце Н. Шаріної, яка не знає української мови, не має навіть віддаленого поняття про українську культуру і літературу, присланої в Бібліотеку, щоб її закрити; створення обстановки, в результаті якої було звільнено 8 бібліотекарів, що знають українську мову і літературу; спроба забороненої російським законодавством цензури фондів і заборони діяльності Українського історичного лекторію; скасування низки запланованих заходів з пропаганди української історії та культури (презентації книги «Мазепа» російського історика Т. Яковлєвої (!), відеопрограм, присвячених творчості видатної української поетеси Олени Теліги та історії дисидентського руху в Україні тощо); спроба зриву передплати на українську періодику і репетицій Української народної хорової капели.
Особливе обурення громадськості викликало звільнення (а фактично вигнання) людини, яка ще наприкінці 1980-х років відродила Бібліотеку (українська бібліотека, що існувала в Москві у 1920-30-х роках, у 1938 році була ліквідована тоталітарним режимом), протягом майже 20 років як ніхто інший багато зробила для створення її унікальних фондів (які більш ніж на три чверті складаються з книг, подарованих українськими бібліотеками та приватними особами за сприяння українських організацій Росії) - Ю. Кононенка. Він не тільки відчував постійний тиск із боку нового керівника, але й був поставлений у зовсім нестерпні умови для роботи. Хоча формально Ю. Кононенко був звільнений у зв'язку із закінченням строку трудового договору (що також є незаконним), всім зрозуміло, що його звільнення пов'язане з наміром остаточно зруйнувати роботу Бібліотеки. На порушення російських законів директор дотепер не дала письмової відповіді на заяву Ю. Кононенка, який має 2 вищі освіти та великий бібліотечний стаж, про прийом на роботу на вакантну посаду (у Бібліотеці близько 10 вакансій), подану ще 2 жовтня.
Як результат того, що відбулося - різке погіршення роботи Бібліотеки з обслуговування читачів; у жовтні були скасовано низку культурних заходів, оскільки їх не було кому проводити. Чого вартий лише один ганебний факт випуску типографським способом надрукованої програми Бібліотеки української літератури на жовтень, у якій ми нарахували, зокрема й на обкладинці, біля тридцяти (!) грубих граматичних помилок. У результаті звільнення В. Слюсарчук, І. Медведєвої та Ю. Кононенка в Бібліотеці не залишилося жодного (!) бібліографа, що знає українську літературу. Фахівці бібліотечної справи знають, що значить виховання бібліографа, так само як і його відсутність у бібліотеці. Фактично припинено роботу з надання допомоги українським громадським організаціям у реґіонах.
Заплановані новим керівництвом Бібліотеки концерти зовсім не враховують її профілю (у них відсутнє звернення до українського репертуару), а призначена директором ведуча музичних програм, як і сама директор, інші прийняті нею співробітники, на жаль, зовсім не уявляють багатства і розмаїтості світу української культури, її найцікавіших взаємозв'язків і перекликів з російською культурою.
Читачів уразив і факт публічного заохочення Н. Шаріною обурливого хамства свого заступника Б. Безпалька, який 12 жовтня 2007 р. намагався розігнати збори читачів Бібліотеки, що відбувалося в її присутності. Найстарший читач Бібліотеки, ветеран праці П. Явтушенко, обурений відвертим небажанням Н. Шаріної вести конструктивний діалог із читачами, її очевидною демагогією, заявив про своє небажання з'являтися в Бібліотеці, поки тут господарюють не поважаючі цю Бібліотеку, її творців і читачів Н. Шаріна і Б. Безпалько.
Уже зараз надходить інформація і про тиск, що чиниться на співробітників-українців, які залишилися ще у Бібліотеці.
От така «зразкова», на думку Посольства Росії, установа...
Ми щиро дякуємо тим діячам російської та української культури, які виступили на захист Бібліотеки. Читач Бібліотеки з моменту її відкриття в 1989 році Ю. Барабаш, головний науковий співробітник Інституту світової літератури ім. А.М. Горького Російської Академії наук, доктор філологічних наук, професор, лауреат Державної премії РРФСР ім. О.М. Горького і Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка пише: «Незважаючи на, як говорять, скасування наказу про перепрофілювання бібліотеки, практичні дії в цьому напрямку тривають із силою, що наростає. Справа йде до розгрому єдиної в Росії установи такого роду, до фактичної ліквідації безцінних книжкових фондів. Керівництво цією діяльністю здійснює призначений новий директор бібліотеки, людина, яка не знає ані української мови, ані української історії та культури. Погодьтеся, вже одне це - нонсенс. Чи можна уявити собі на чолі бібліотеки російської літератури людину, яка не знає російської мови та погано орієнтується в питанні, хто такий Пушкін? Тим часом пані директор діє круто й упевнено: забороняє заходи, виживає з бібліотеки розумних, знаючих свою справу працівників, звільняє з безглуздими, сміховинними мотивуваннями Ю.Г. Кононенка - чудового фахівця, ентузіаста і одного із засновників бібліотеки».
Член Громадської ради Бібліотеки, секретар Спілки письменників Росії В. Середін відзначає: «Рада вже один раз збиралася, обговорювала роботу бібліотеки, здавалося б, знайдене загальне порозуміння, що в такій обстановці легко загубити те, що створювалося десятиліттями, а, головне, потрібно тисячам конкретних читачів. Ну й що? Судячи з подальших кроків нового директора, у неї ясне завдання - розгромити Бібліотеку. Хто їй це завдання поставив і з якою метою - майбутнє покаже».
Голова Читацької ради, ветеран Великої Вітчизняної війни О. Храбан від імені читачів Бібліотеки звернувся з листом до Ю. Лужкова: «Ми вважаємо за необхідне провести уважний і неупереджений розгляд ситуації, що склалася у бібліотеці, спеціально створеною незалежною комісією, за обов'язкової участі представників читацької громадськості. На нашу думку, оздоровлення обстановки, несприятливої та небезпечної для подальшого розвитку Бібліотеки української літератури, атмосфери, що існує в бібліотеці та навколо неї повинне розпочатися із заміни керівництва. Це думка всіх тих, хто щиро уболіває за долю бібліотеки, думка всіх, для кого бібліотека ця й створювалася - її читачів».
Особливо цінуємо ми й те, що тривогу у зв'язку з подіями навколо Бібліотеки української літератури в Москві висловили діячі російської культури в Україні: художній керівник Національного театру російської драми імені Лесі Українки (Київ) Михайло Резникович, директор Літературно-меморіального музею М. Булгакова в Києві Анатолій Кончаковський, завідувачка Київським музеєм О. Пушкіна Ірина Смолянінова та інші.
РГО «Українці Москви» и РГО українців Москви «Громада» шкодують, що таку неперевірену інформацію поширило дипломатичне представництво Російської Федерації в Україні. У свій час нинішній радник-посланник Посольства В. Лоскутов, який знає Ю. Кононенка з 1996 року, надавав йому і українській громадськості Росії велику допомогу в створенні Бібліотеки. Це ж можна сказати й про керівника одного з департаментів МЗС РФ В. Сорокіна.
Українська громадськість Москви не заявляла, що Уряд Москви негативно ставиться до роботи Бібліотеки, і вельми вдячна за гарні умови для її роботи. Однак нас тривожить, що створена чиновниками від культури несприятлива ситуація не знаходить ніякої оцінки, а керівники міста ухиляються від діалогу з громадськістю, що веде до росту напруженості, провокує конфлікти на національному ґрунті.
На наш погляд, проблема полягає в тому, що установу культури, покликану знайомити росіян з українською літературою і культурою, сприяти зміцненню російсько-українських культурних зв'язків, хтось навмисно або в силу некомпетентності намагається зробити заручником сьогоднішніх політичних інтересів, перекрученого розуміння непростих моментів взаємин між Росією та Україною.
Рада реґіональної громадської
організації «Українці Москви»
Правління реґіональної громадської
організації українців Москви «Громада»
1 листопада 2007 р.
