Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету „Львівська політехніка”  12 вересня  2007 року в Актовій залі Львівської політехніки організував акцію – творчу зустріч з лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, головою Української Всесвітньої Координаційної Ради, Героєм України  Дмитром Павличком.

Зустріч відбулася в Актовій залі Національного університету «Львівська політехніка» -  одному з найунікальніших залів України, оздобленого картинами учнів знаменитої школи Яна Матейка.  У цьому залі у свій час звучали голоси видатних механіків: Фідлера, Губера, Тульє, Мариняка, електротехніків Крюковського, Фриза; хіміків: Павлецького, Залозецького; геолога Медведського; математика Банаха. Але «Львівська політехніка» - це не лише освітній та науковий, але й культурно-просвітницький центр. Тому в цій залі відбуваються творчі вечори та зустрічі відомих особистостей.

Постать Дмитра Павличка надзвичайно багатогранна – письменник, мислитель і філософ, перекладач і дослідник, громадський діяч, державотворець і дипломат (тричі – Словаччина, Республіка Польща), гуманіст і культуролог, автор політико-філософського трактату «Українська національна ідея», дослідник і редактор фінського епосу «Калевала» та оригінальний інтерпретатор «Прогласу» – геніального твору середньовічного слов’янства.

Вечір розпочався  піснею на слова Дмитра Павличка «Два кольори» у виконанні співачки з Канади Квітки Цісик та  переглядом світлин Василя Пилип′юка з альбому «Погоня». Творчу зустріч відкрила директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка», доцент, кандидат педагогічних наук Ірина Ключковська. У своєму виступі вона цитувала відомих митців: А. Малишко про Дмитра Павличка сказав: « Він став на ту тверду каменярську дорогу, як стає молодий коваль до горна, певний своєї правоти і правди, з надією, що викований плуг прокладе борозну і знайдене мужнє слово породить пісню; В. Земляк зазначив: «Новий прекрасний поет явився Україні. І його шанувати б нам, а не переслідувати, до чого деякі наші українці такі сквапні»; Януш Джевуський говорив: «Патріотизм Павличка далекий від пафосу… Щоб стати сином своєї землі, треба спочатку її покинути. Треба перейти через самотність поміж своїми, щоб нарешті збагнути, що батьківщина пахне свободою і могилою, тюрмою і вічною снагою життя»; Олесь Гончар писав: «…могутній дух, гордість наша – інакше не скажеш. Поет від Бога. Мислитель, достойний продовжувач Івана Франка, Каменяр нової доби». Слово про Дмитра Павличка виголосив почесний гість, творчий побратим, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка  Роман Іваничук.

Прозвучали вірші Дмитра Павличка у виконанні театральної студії «Хочу»

НУ «Львівська політехніка» (керівник – Ірина Швайківська) та музика у виконанні квартету Львівської музичної академії імені Миколи Лисенка під орудою Тараса Менцинського.

Гості мали можливість поставити запитання Дмитрові Павличку, який до кожної відповіді добирав рядки зі своєї поезії. Провідною ідеєю зустрічі з письменником, його життєвим кредо є звернення до Бога:

Мій Господи,Тебе я не виню,

Що сотворив мене з води й вогню,

З брехні і правди, з гніву й доброти,

Зі смутку й радості, з любові й мсти.

Оксана Туркевич

Світлини див. у фотогалереї: http://www.uvkr.com.ua/ua/album/nacionalnyj_forum_vydavciv.html