За офіційними даними, в Австралії (територія – 7,7 млн. кв. км, населення – 18,5 млн. осіб) проживає понад 40 тисяч українців.

Якщо забути про Миклухо Маклая та кількох інших перших емігрантів, то, власне, еміграція в Австралію розпочалася наприкінці 40-х років, а найбільшого розмаху набула 1949 року – з Німеччини, з так званих таборів переміщених осіб. Здебільшого, це були люди, яких німці вивезли на примусові роботи, або ті, які туди переселилися (подалі від російсько-більшовицької системи).

Відразу після прибуття до Австралії, українці відчули потребу згуртуватися. До цього значною мірою призвело чуже оточення та незнання мови. Так розпочалося громадське i церковне життя. У столицях всіх шести штатів утворилися об'єднання, які називалися українськими громадами Biкторії, Тасманії тощо. Деякі з них утворили філії в провінційних містах. З часом для координації дій i співпраці всі громади об'єдналися в Союз українських організацій в Австралії. Окрім того, розпочав діяльність Союз українок Австралії, молодіжні організації "Пласт" i СУМ, утворилися спортивні товариства "Копаного м'яча" i "Відбиванки". Ветерани двох світових воєн, колишні вояки УПА також створили свої організації. Наші співвітчизники вважалися найзгуртованішою етнічною групою далекого континенту. Вони активно виявляли себе в науці, освіті, бізнесі.

Місцями розселення українців були штати Новий Південний Уельс, Вікторія, Південна Австралія. У більшості місцевостей, де існували українські громади, діяли хори та театри, в яких окрім одного-двох професійних акторів, брали участь аматори. Жінки вишивали, різьбили i навчали молодь цим ремеслам.

Діяли суботні школи, де діти навчалися українознавчих предметів. Почалося релігійне життя - греко-католики, протестанти та православні утворили свої церковні громади. З часом розпочалося будівництво народних домів, часто з приміщеннями для суботніх шкіл. Церкви споруджувалися без допомоги держави на кошти, зібрані серед українців. Слід мати на увазі, що деякі з тих громад, які будували храми, мали усього близько 200 активних членів.

Із великим задоволенням українці в Австралії організовували концерти, театральні вистави, відзначали історичні дати, проводили літературні вечори, спортивні змагання, дискусії, семінари. Все це можна назвати святами, які йшли в ногу із приватним життям. Цей період можна назвати "золотим віком української спільноти в Австралії".

Сьогодні старша генерація, яку можна назвати будівничими українського життя в Австралії, поступово вимирає, а покоління, народжене в цій країні, має інші інтереси. Здається, тепер в Австралії немає жодного українського театру, а громади в деяких провінційних містах перестали взагалі існувати. Все це тому, що за останніх 40 років у тут не було жодного припливу свіжої крові – еміграції з України.

Лише незначна частина теперішніх емігрантів долучається до старої української громади. Діючі українські громади в Австралії створюють підкомітети, які заохочують новоприбулих до українського життя. Проте ycпix є невеликим. Головна причина у тому, що новоприбулі краще почуваються в російськомовному середовищі й приєднуються до тих громад. Наші громади намагаються допомагати новоприбулим порадою як влаштуватися, а також матеріально.

Українська громада має хороші стосунки із Генеральним консульством України в Австралії.

Австралійський уряд зацікавлений у міграційних процесах, оскільки постійно має проблеми з трудовими ресурсами. Через ці причини українська громада, маючи підтримку місцевої влади, активно розвивається й зміцнює зв'язки з країною свого походження. ( За матеріалами Сайту “Єдина Україна”).

Українські громадські організації