Українська діаспора в Іспанії
        

Формування української діаспори в Іспанії фактично розпочалося після Другої світової війни, коли у важкі повоєнні роки перша група українців-студентів прибула до Мадрида в пошуках кращої долі. Саме тоді утворилося перше українське товариство “Обнова” релігійно-конфесійного спрямування. У період так званих „застійних” років еміграція в Іспанію мала здебільшого політичний характер і була нечисленною. На початку 90-х років, піля розвалу СРСР, виникла нова хвиля міграції на захід, в тому числі до Іспанії, яка набувала вже економічних ознак. Остання „четверта” хвиля припадає приблизно на середину 90-х років і зумовлюється економічними причинами – втратою робочих місць, доходів населення, особливо в сільській місцевості, комерціалізацією відносин тощо.

Міграції українців до Іспанії сприяли:

- ліберальне іспанське законодавство, яке дозволяло іноземцям отримати робоче місце без оформлення офіційних документів;

- наявність потреб у заповненні робочих місць у сільському господарстві та у сфері будівництва;

- висока порівняно з Україною заробітна платня;

- можливість отримання дозволу на працю та проживання (резиденції) внаслідок періодичних легалізацій іноземців, що проводилися іспанським урядом;

- масове повернення з України до Іспанії наприкінці 80-х років минулого століття так званих “дітей війни”, які пребували в шлюбі з громадянами України і мали родинні зв’язки на батьківщині;

- можливість спрощеного оформлення запрошення на приїзд до Іспанії далеким родичам та знайомим в Україні.

Важливим фактором, який сприяв українській міграції, був іспанський менталітет, близький до українського, відсутність ксенофобії, гостинність, доброзичливість іспанців до вихідців з колишнього СРСР.

З часом ставлення іспанців до вихідців з України суттєво не змінилося. Відбулися лише внутрішні зміни в економіці, соціальній сфері як в Іспанії, так і в Україні. Ситуація на зовнішньополітичній арені вплинула на формування так званого „нового менталітету” українця. Економічні негаразди в Україні лише сприяли виїзду наших співгромадян за кордон у пошуках заробітків.

Останнім часом іспанське законодавство значно обмежило іноземну присутність у країні, проте українська діаспора чисельно зростає, в першу чергу за рахунок „трудових” мігрантів, та вже нараховує за оцінками іспанської сторони 103 328 осіб. З цієї кількості 50 995 осіб мають легальний статус, інші майже 50 тис. є нелегалами.

Аналіз результатів опитувань і наявних статистичних даних в асоціаціях дозволяє здійснити умовний розподіл українців в Іспанії за такими категоріями:

За статтю:

Жінки – 65%, чоловіки – 35%.

За віком:

Жінки - понад 45 років - 5%;
від 35 до 45 років - 60%;
від 20 до 35 років - 30%;
до 20 років - 5%.

Чоловіки - понад 45 років - 5%;
від 30 до 45 років - 70%;
від 18 до 30 років - 25%.

За рівнем освіти:

з вищою освітою – 10%;
з середньою спеціальною освітою – 20%;
з середньою освітою – 70%.

 За сімейним станом:

одружені (заміжні) – 60%;
розлучені – 25%;
неодружені (незаміжні) – 15%.

 За походженням:

західні області України (Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Хмельницька, Рівненська, Волинська) - 70%;

центральні та південно-східні області України (Київська, Черкаська, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Херсонська, Одеська, Сумська, Луганська, Автономна Республіка Крим) - 30%.

 За територіями Іспанії:

- центральна частина (місто та провінція Мадрид) - 19% (20 000 осіб);
- східні провінції (Каталонія, Валенсія, Мурсія) – 33,9% (35 000 осіб);
- південні провінції (Андалусія, Кастілья-ла-Манча) – 24,1% (25 000 осіб);
- західні провінції (Екстремадура, Кастілья-Леон) – 10,6% (11 000 осіб);
- північні провінції (Галісія, Астуріас, Кантабрія, Наварра, Країна Басків, Арагон) – 9,7% (10 000 осіб);
- Канарські, Балеарські острови – 1,9% (близько 2000 осіб).

Максимальне скупчення українців відмічено у таких містах та їх околицях: Мадрид, Барселона, Валенсія, Альбасете, Аліканте, Торев’єха, Мурсія, Малага, Марбелья, Уельва, Севілья, Хіхон.

Громадяни України, що перебувають в Іспанії легально та нелегально, працевлаштовані (офіційно чи неофіційно) на 80%. Решта співвітчизників займається пошуками роботи, живуть на випадкові заробітки або за кошти благодійних організацій.

Розподіл українців на ринку праці:

- сільське господарство та виробництво (збір цитрусових, винограду, овочів, фруктів, оливкових культур, їх переробка, промислове виробництво) – 45%;

- сфера будівництва (будинки, дороги, тощо) – 30%;

- робота в іспанських сім’ях (робота прислуги, догляду за хворими та старими людьми) - 15%;
- сфера обслуговування (готелі, кафе, ресторани, танцювальні клуби, ремонт квартир, авто, побутової техніки, охорона) – 10%.

Незначна частина українських жінок (приблизно 1-1,5% від загальної кількості) не працює, знаходиться на утриманні іспанців (німців, англійців, що мешкають в Іспанії), з якими вони уклали шлюб.

Середній заробіток українця в Іспанії становить 700 євро на місяць. Найнижчі заробітки зафіксовані на роботі в іспанських сім’ях - 300 євро, максимальні до 1500 євро на так званих „пікових” сезонних сільськогосподарських роботах або у сфері обслуговування (будівництво) за наявності досвіду, легальних документів, володіння мовою.

Після закінчення процесу легалізації 2005 року (07.02.2005 – 07.05.2005) до Іспанії приїхали тисячі українців із Португалії, Італії, Чехії, Польщі для отримання дозволу на проживання та роботу.

Тож, як не прикро це констатувати, в Іспанії зараз перебуває близько півмільйона наших співвітчизників. Якщо соціально-економічна ситуація в Україні не буде покращувати, число емігрантів до Іспанії буде збільшуватися.

Українські організації в Іспанії:

Федерація українськиї асоціацій Іспанії (ФУАІ) – член УВКР.

Голова ФУАІ – Михайло Петруняк (м. Валенсія) – член Президії УВКР, співголова міжнародного громадського об’єднання "Четверта хвиля".