|
Стародавній літопис свідчить, що знайомство українського й грузинського народів відбулося ще в Х – ХI століттях. У взаємному зацікавленні та зближенні двох народів велику роль відіграли політичні, воєнні, релігійні та інші фактори.
Поява перших українців, якi поселилися в Грузії, відноситься до другої половини ХVIII століття, коли російська цариця Катерина II розігнала непокірну Запорозьку Січ. Тоді чимало козаків були змушені тікати на Південь, а частина з них опинилася в Грузії.
З приєднанням Закавказзя до Росії на початку ХIХ століття в Грузії було розташовано чимало російських військових частин, у складі яких служили й українці. Багато з них в результаті тривалого строку військової служби майже повністю розривали зв’язок зі своїми рідними місцями i після звільнення селилися поряд із розташуванням військових частин на спеціально відведених земельних ділянках. Такі військові поселення були створенні на території Східної Грузії у Гомборі, Білих Ключах, Червоних Колодязях, Манглісі та інших місцях. Але ці військові поселення не були багатолюдними i довго не проіснували. У середині ХIХ ст. вони були скасовані, а їх мешканців прирівняли до державних селян.
У другій половині ХIХ століття в Грузії відбулися події, якi привели до появи вільних земельних територій i, зокрема, в Абхазії. Внаслідок їх заселення тут з’явилися російські, українські, вірменські, грецькі та інші села.
Важливу роль у переселенні українців у Грузію відіграли розвиток судноплавства на Чорному морі, будівництво нових портів, залізниць та курортів у Грузії, що давало українцям роботу й заробіток.
За неповними даними першого загального перепису населення російської імперії 1887 року, на території Грузії мешкало близько 8,5 тисяч українців, з яких близько 64% у містах, а 36% у сільській місцевості. Притік українського населення до Грузії не стихав i продовжувалося переселення українців різних верств, у тому числі й інтелігенції.
Із середини ХIХ століття у Тбілісі існувала невелика українська колонія.
У 1917 році тут відбувся Український Військовий з’їзд, на якому було створено Українську Військову Раду Закавказзя й Українську Раду в м. Тбілісі.
23 листопада 1917 року разом із комісаріатом Української Центральної Ради вона організовує й проводить I Український з’їзд на Кавказі, головною метою якого було створення Крайової Української Ради. Ця організація повинна була координувати діяльність українських товариств, спілок i партійних організацій. Головою Крайової Української Ради був обраний П.В. Куцак (С. Чалий), а головою Української Ради в м. Тбілісі – Л.Д. Шрамченко. Перед Українською Крайовою Радою стояли завдання вирішення усіх національних, політичних та соціально-економічних проблем, а також питання участі українців у міжнаціональній Раді Кавказу.
З 1926 року починається новий, більш насичений етап переселення українців до Грузії. Він охоплює роки довоєнних п’ятирічок. Цьому сприяли високі темпи розвитку господарства, промисловості, розширення мереж курортних установ i залучення до цього значної кількості кваліфікованих спеціалістів з України.
У роки II Світової війни українське населення в Грузії отримало нечисленне поповнення завдяки членам сімей військовослужбовців i персоналу евакуйованих підприємств, з яких більшість повернулася на Україну, а решта залишилась у Грузії.
У повоєнні роки знову проходить інтенсивний обмін населення між Україною й Грузією. Це пов’язано у більшості випадків із будівництвом промислових об’єктів, таких як Руставський металургійний комбінат, освоєння Колхідської долини, будівництво ГЕС та інших.
Розпад Радянського Союзу призвів до створення незалежних держав на пострадянському просторі, в тому числі України й Грузії. Це змусило багатьох українців та мешканців Грузії визначитися з вибором: повертатися на Україну чи залишитися в Грузії.
Як свідчить статистика, чимало українців все-таки залишилися в Грузії. Цьому сприяли сімейні, родинні та дружні зв'язки. Перед новоутвореною діаспорою постало нелегке завдання: гармонійно влитися у життя грузинського суспільства i не втратити при цьому свою національну самобутність.
З такою метою в липні 1992 року було створену Асоціацію Українців – мешканців Грузії, затверджено статут й обрані керівні члени-організації. До них увійшли: М.Ф. Борис, А.I. Iванченко, I.Г. Кущук та інші. Президентом Асоціації обрано В.I. Череднiченка, пізніше його змінили – О.I .Вергуленко, М.Ф. Борис.
У травні 2001 року в Тбілісі за матеріальної підтримки Посольства України в Грузії відбувся Форум представників українських організацій в Грузії. Форум створив Координаційну Раду Українців Грузії, затвердив статут та обрав головою Михайла Бориса (уродженець міста Стрий Львівської області).
Однією з найзнаменніших подій останніх років для української діаспори в Грузії стало відкриття Першої української школи імені Михайла Грушевського. Цей навчальний заклад фінансується з бюджету "країни перебування". Програма у школі – українська. Міністерство освіти України надіслало з Києва букварі, підручники, методики, карти. Планується, що випускники отримають два дипломи про середню освіту – українського та грузинського зразків.
Українські громадські організації Грузії
1. Культурно-просвітнє товариство українців “Славутич”
Ольга Кулікова
пр. Дружби народів, 2, кв. 105,
383049, м. Руставі,
2. Міжнародний український Центр дружби і культури “Світлиця”
Катерина Цулая
вул. Дгебуадзе, 8,
м. Тбілісі,
3. Товариство українців м. Зугдіді “Олеся”
Тамара Кухно-Джобава
вул. Костава, 5, кв. 9,
384700, м. Зугдіді,
4. Товариство українців м. Каспі “Червона калина”
Любов Ляшук
вул. Костава, 105,
м. Каспі,
5. Грузино-українська культурно-просвітня асоціація “Дружба”
Борис Голованенко
м. Поті
Мерія м. Поті,
6. Грузино-Українська асоціація “Дружба”
384001б м. Кутаїсі, пр-т Руставеллі, 37-а, “Дом прессы”, 5-й поверх
7. Грузино-українське культурно-просвітнє товариство ім. Л.Українки
Аліса Сивова
вул. Лермонтова, 88, кв. 19,
384518, м. Батумі,
8. Грузино-українське культурно-просвітнє товариство ім. Л.Українки
Аліса Сивова
вул. Лермонтова, 88, кв. 19,
384518, м. Батумі,
9. Українське товариство м. Гардабань
Ольга Будницька
пр. Костава, 14, кв. 51
м. Руставі,
10. Українська Жіноча Рада Грузії
Галина Шулькевич
вул. Мшенеблоба, 30, кв. 2
383040, м. Руставі,
11. Культурно-просвітницьке українське товариство “Допомога”
Володимир Фурштейн
вул. Гамсахурдія, 8, кв. 5,
384080, м. Ткібулі,
12. Асоціація українців м. Телаві
Тенгіз Бондаренко
вул. Костава, 1, м. Телаві
13. Культурно-просвітнє товариство “Червона калина”
Людмила Отреп’єва
вул. Табукашвілі, 70,
384310, м. Ланчхуті,
14. Українська Громада
Зураб Бєкаурі
Мерія м. Петріцкара
15. Благодійно-гуманітарне товариство місцевих українців і біженців з Абхазії “Відродження”
Роман Цикаленко
вул. Ахмебелі, 4, кв.30,
380059, м. Тбілісі
16. Асоціація українців Квемо-Картлі ім. Л.Українки
Тетяна Чорголашвілі
вул. Піросмані, 19,
383040, м. Руставі
17. Асоціація Українок Грузії ім. О.Теліги
Голова – Ольга Метревелі
3700, Грузія, м. Руставі, к. 18, буд. 6-а, 8-й мкр.
тел.: +995 93 10 35 49, +995 32 25 38 08,
E-mail: o_teliha@yahoo.com |
