Початковий період еміграції до Канади був наймасовіший. У 1896-1914рр. сюди переселилося 170 тис. українців. Головним чином це були вихідці з Галичини, Буковини і Закарпаття, які перебували під владою Австро-Угорщини. Люди тікали не тільки від матеріальної скрути, а й від політичної сваволі, сподіваючись за океаном знайти достаток і довгождану волю. За переписом 1981 р. українці становили 3,1% населення країни, що складає 755 тис. осіб. А за оцінюванням у 1989 р. близько 1 млн. осіб. Канада займає друге місце у світі за чисельністю українців, що становить 4% усього населення Канади.

У національних архівах Канади збереглося чимало документів і матеріалів, які свідчать, що українські іммігранти були чи не найбіднішими серед тих, хто прибував у цю країну. Вони часто не мали навіть мінімуму в 25 доларів, що їх за імміграційними правилами мусили мати переселенці для проживання на перших порах у цій країні.

Незважаючи на подібні перешкоди, еміграція до Канади набула масового характеру. До початку Першої світової війни сюди прибуло близько 170 тис. українців, - майже всі – з австро-угорської частини України. Вони направлялися переважно в новоутворені степові провінції – Манітобу, Саскачеван та Альберту, де канадський уряд надавав поселенцям так звані гомстеди – земельні ділянки площею 65 гектарів. Українські іммігранти прагнули селитися на нових місцях компактно й заснували цілий ряд етнічно-однорідних поселень-колоній.

Протягом 15 років (до 1905р.) українські поселення виросли по всій території прерій Західної Канади, перетворивши ці цілинні, мало заселені корінними жителями землі в освоєну й економічно продуктивну зону.

Головні райони населення канадських українців знаходяться на півдні країни, поблизу кордону зі США. Більше половини українців прожинають в провінціях Манітоба, Саскачеван і Альберта. Українська мова, література і культура вивчаються у широкій мережі громадських суботніх і недільних шкіл, а також у двомовних школах, де є класи з українською мовою навчання. Усього в Канаді близько 6 тис. дітей вивчають українську мову.

Впродовж майже 30 років (від початку 1890-х до 1920р) в канадських часописах, а також офіційних джерелах національність українців зазначалася такими назвами, як “буковинці”, “галичани”, “русини”, “австрійці”, “поляки”. Назву “українці” вперше подано в канадському часопису 1915року. Вона швидко витісняє регіональні самоназви, а також назви за країною громадянства і з 1919 р. стає єдиною, що сприяло об’єднанню вихідців із різних українських земель.

 У Канаді встановлено пам’ятник київському князю Володимиру Маркіяну Шашкевичу, Тарасу Шевченко, Лесі Українці, В.Стефанику, І.Франку. Символом української громади в Канаді стала величезна 20-метрова писанка в Вегревілі.

Українці навчаються майже в 100 університетах Канади і 200 коледжах. Українська мова викладається в 28 університетах.

Перепис населення Канади 1991 р. зафіксував 1млн. 54.3 тис. осіб українського походження, що становить 3,8% всього канадського населення. Це робить українську етнічну спільноту однією з найбільших етнічних меншин Канади. За чисельністю вона посідає п’яте місце серед етнічних спільнот цієї країни, поступаючись тільки британцям, французам, німцям та італійцям.

Українські громадські організації Канади