Микола Васильович Гоголь-Яновський народився 1 квітня (за новим стилем) 1809 р. в c. Сорочинцях колишньої Полтавської губернії. Раннє його дитинство минуло в с. Василівці, в маєтку батьків.

У 1818 р. Гоголь вступає до Полтавської гімназії, а через рік батько віддає його до “гімназії вищих наук”, що відкрилася в м. Ніжині.

Влітку 1828 р. Гоголь закінчив Ніжинську гімназію і, сповнений надій і широких планів, виїхав у Петербург. У 1829 р. була надрукована його романтична поема “Ганц Кюхельгартен”. Вона відзначалася художньою незрілістю, лише окремі сміливі образи, оригінальні рядки дозволяли відгадувати поетичний талант автора.

Закінчилася невдачею і спроба Гоголя вступити актором на сцену Олександрійського театру.

Насилу вдалося йому влаштуватися чиновником в одному з департаментів. Поза службою він посилено працює над новими художніми творами.

У 1830 р. було надруковано першу повість Гоголя “Басаврюк, або вечір напередодні Івана Купала”, трохи пізніше – уривки з романів “Гетьман” та “Страшний кабан”.

У 1830–1831 рр. Гоголь входить в широке коло нових літературних знайомств і зв’язків.

У 1831–1832 рр. виходять з друку два томи “Вечорів на хуторі біля Диканьки”, які принесли Гоголю славу і поставили його в коло кращих майстрів російської літератури.

Використовуючи витвори народної фантазії, Гоголь дотримувався народних уявлень, нерідко спрощував фантастику, надавав їй побутових рис. Життя українського селянства у “Вечорах” зображувалось Гоголем в романтичному дусі: на перший план він висував яскраві, красиві й святкові сторони життя. Але велика заслуга письменника була в тому, що, поставивши український народ в центрі своїх повістей, він показав його думаючим, відчуваючим, зумів відтінити поетичну душу українця і живий його гумор. Поряд з комізмом і живістю в зображенні побуту великої сили у “Вечорах” досягав піднесений гоголівський ліризм, зворушливе почуття, з яким малював письменник світлі картини любові молоді, захоплюючі фантастичні сцени, чарівні картини української природи.

Поряд з літературною творчістю Гоголь багато приділяв уваги вивченню історії. Він збирає українські народні пісні, історичні матеріали, робить перші начерки задуманої ним “Истории Малороссии”, деякий час викладає історію в Петербурзькому університеті.

На початку 1835 року вийшли в світ нові книги Гоголя: “Арабески” й “Миргород”. У збірнику “Миргород” було вміщено повісті: “Старосвітські поміщики”, “Тарас Бульба”, “Вій”, “Повість про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем”. В “Арабесках”, поряд з статтями з питань історії, літератури, архітектури, були нові повісті, що зображували петербурзьке міське життя (“Портрет”, “Невський проспект”, “Записки божевільного”).

Миргородським і петербурзьким “існувателям” Гоголь протиставив величні й героїчні характери повісті “Тарас Бульба”, створеній на матеріалах з історії рідного народу.

У повісті “Тарас Бульба” в романтичному ореолі зображує Гоголь епопею боротьби козацтва проти іноземних поневолювачів. У дусі епічної пісенної і билинної традиції створює Гоголь картини героїчного життя людей, безмежно відданих ідеї визволення України.