19-20 березня ц. р. у Києві відбулося засідання Української Всесвітньої Координаційної Ради, яка обговорила, зокрема, мовну ситуацію у країні. Представники світового українства з різних континентів прийняли документ, у якому розцінили наявну ситуацію як украй ненормальну та загрозливу для долі Української держави та сформулювали вимоги з цього приводу до найвищих органів української влади. У документі, зокрема, підкреслено:

Українська Всесвітня Координаційна Рада, яка несе відповідальність перед світовим українством за зміцнення позицій українського слова в Україні та за її межами, із найбільшою тривогою сприймає процеси, що відбуваються сьогодні в мовно-культурній сфері країни. З погляду УВКР, тенденція знеукраїнізування України, що набуває нині обертів при потуранні влади, дійшла межі абсурду, як і вершин цинізму.

Не виконується – найперше посадовими особами різних рівнів – мовне законодавство, дарма, що його якість настільки недосконала, що воно і без того неспроможне належно захистити державну мову.

Одна за одною піддаються забуттю урядові мовні програми та постанови, що були прийняті в попередні роки.

Духом україноприниження та українозневаження перенасичується інформаційний простір, насамперед – телевізійний.

Суспільству дедалі активніше нав’язується ідея згубної для українського слова офіційної двомовності (а фактично – російської одномовності), якої органи влади дотримуються у безлічі випадків уже й на практиці.

У деяких областях України перехід на офіційну російську одномовнісгь, всупереч вимогам Конституції, і загалом став, по суті, доконаним фактом, що закріплює штучно форсований поділ України на україномовний Захід та російськомовний Схід.

Усі ці процеси й тенденції УВКР розцінює як украй загрозливі, смертельно небезпечні не тільки для української мови та культури, але й для самого існування Української держави. Тому, закликаючи владу, найперше Президента України, невідкладно повернутися до виправлення кричущих мовних деформацій, які в ряді випадків не тільки не зменшилися за роки Незалежності, а навпаки – примножилися, УВКР визначає такі домінанти своєї діяльності щодо захисту й утвердження в Україні української мови на поточний час та на перспективу найближчих років.

1. Неухильного дотримання на всіх владних рівнях мовних положень Конституції України, насамперед її 10-ї статті, як і роз’яснень стосовно цієї статті, що їх у 1999-му році дав Конституційний Суд. Будь-які спроби ревізувати положення Конституції, що стосуються питань мови, повинні діставати з боку всіх гілок державної влади рішучу відсіч.

2. Офіційного посутнього коригування орієнтирів державобудівництва в сучасній Україні, яка мусить розвиватися та зміцнюватися як національна держава українського народу, відтак – з українськими пріоритетами, зокрема в мовно-духовній сфері, при одночасному задоволенні мовно-культурних запитів всіх національних меншин відповідно до їх частки в населенні країни.

3. Докладного розгляду на урядовому рівні долі Державної Програми розвитку української та інших мов на період до 2000-го р. та Постанови Кабінету Міністрів №998 від 8 вересня 1997 р. “Про комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови” (разом із внесеними до неї Постановою Кабінету Міністрів №1004 від 21 червня 2000 р. змінами й доповненнями, як і відповіді на запитання, чому ці урядові документи лишилися невиконаними, хто має нести за це відповідальність, а головне – які ефективні заходи слід вжити для належного утвердження в Україні позицій української мови в усіх без винятків сферах суспільного життя.

4. Повного зняття з порядку денного на рівні органів державної влади вкрай провокаційного питання про можливість узаконення в Україні статусу офіційної двомовності як такої, що обернулася б не тільки фактичним відсуненням на третьорядний план української мови, але й великою загрозою національній безпеці країни, непередбачуваним у своїх наслідках наростанням міжнаціонального протистояння.

5. Найрозважливішого ставлення відповідних органів влади до питання ратифікації Європейської Хартії регіональних мов та мов національних меншин, яку антиукраїнські сили прагнуть використати не для захисту мов малочисельних національних меншин, виключно для підтримки яких і було прийнято Хартію, а для подальшого посилення позицій російської мови в Україні на противагу мові українській.

6. Відновлення діяльності ряду мовних органів та структур, які були у 2001-му році невиправдано зліквідовані (Ради з питань мовної політики при Президенті України, мовного сектору в Кабінеті Міністрів), як і створення окремого Державного Комітету з питань мовної політики та міжнаціональних відносин, що мав би свою “вертикаль” на різних рівнях влади.

7. Прийняття Верховною Радою, що має функціонувати лише державною мовою, нового Закону про мови в Україні в тій редакції, що була внесена Кабінетом Міністрів й причетність до створення якої мали українські громадські організації, як і вироблення Верховною Радою законопроектів (або внесення потрібних змін і доповнень у чинне законодавство), які забезпечили б чітке правове врегулювання використання державної мови та мов національних меншин в інформаційному просторі України.

8. Створення Кабінетом Міністрів “Програми державної підтримки українського книговидання” та програми формування провідного в державі одномовного українського телебачення, як і програми державної підтримки створенню масової преси українською мовою.

9. Здійснення у державі такої кадрової політики, яка сприяла б тому, щоб на відповідальні посади, зокрема в культурно-духовній сфері, призначалися не тільки професіонали, але й особи міцних патріотичних переконань, котрі в обов’язковому порядку володіли б українською мовою та використовували її у повсякденній роботі.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ,
що їх планує УВКР щодо захисту
та утвердження української мови
(упродовж 2002-го року)

1. Обговорення спільно з Національною Спілкою письменників України та Всеукраїнським Товариством “Просвіта” ім. Т. Шевченка мовної ситуації в країні з направленням до офіційних органів відповідного документу.

2. Вироблення позиції УВКР стосовно спекуляцій довкола мовного питання напередодні виборів до Верховної Ради.

3. Аналіз Президією УВКР ситуації довкола Національної комісії з питань правопису та підготовка офіційного звернення УВКР із цього приводу до прем’єр-міністра України.

4. Участь членів УВКР у мовно-освітніх конференціях у Кіровограді, Запоріжжі, Луганську, Львові, Сімферополі та інших містах.

5. Участь УВКР у проведенні загальноукраїнських мовних конкурсів (Міжнародний конкурс юних знавців української мови ім. П. Яцика, конкурс “Українській армії – українську мову” тощо).

6. Здійснення конкретних заходів для посилення позицій української мови в телевізійному просторі України.

7. Винесення проблем функціонування української мови на публічне обговорення в авторських програмах членів Президії УВКР (П. Мовчана, А. Погрібного) на першому та третьому каналах Національного радіо.

8. Спільна зустріч керівництва УВКР, НСПУ та “Просвіти” з Президентом України Л. Кучмою з питань незадовільного виконання владою резолюцій (в т. ч. з мовних питань) Третього Всесвітнього форуму Українців.

9. Проведення аналогічних зустрічей з прем’єр-міністром України та Головою Верховної Ради.

10. Участь УВКР у роботі об’єднаного Пленуму творчих спілок України з порядком денним “Стан української мови та української культури в сучасній Україні”.

11. Зустріч членів Президії УВКР, керівництва НСПУ та “Просвіти” з керівництвом Міністерства освіти та науки, зокрема з питань дезросійщення вищих навчальних закладів та унеможливлені скорочень годин на дисципліни українознавчого циклу в навчальних закладах усіх рівнів і типів.

12. Зустріч з керівництвом Міністерства культури з питань функціонування української мови у сфері культури й, зокрема, випуску касетної відеопродукції та мультфільмів українською мовою для дітей дошкільного віку.

13. Участь УВКР у традиційному пікетуванні українськими організаціями та установами Будинку Адміністрації Президента у переддень Дня Конституції з акцентуванням на порушеннях конституційних прав українців в Україні.

14. Обговорення стану справ в інформаційному просторі України (в т. ч. видавничому) спільно з НСПУ, “Просвітою” та керівництвом Державного Комітету інформаційної політики.

15. Проведення громадського обговорення “Чому всеукраїнський перепис населення виявився заполітизованим і сфальсифікованим” із запрошенням на цей захід відповідальних працівників Держкомстатистики та представників ЗМІ.

16. Активізація співпраці УВКР із Київською міськдержадміністрацією з питань зміцнення позицій української мови в столиці та надання цьому процесові всілякої підтримки з боку УВКР.

17. Участь у конференціях, семінарах, “круглих столах” з мовних питань в Києві та областях (за окремим планом).

18. Постійне відпильновування Українською Всесвітньою Координаційною Радою розвитку подій довкола мовного питання в Україні та оперативне реагування на них у спосіб заяв, протестів, звернень до тих або інших інстанцій та проведення прес-конференцій.