Увечері 22 серпня зал Київського Будинку вчителя був ущерть заповнений людьми. Представники ОУН, багатьох громад-ських організацій і політичних партій, народні депутати, представники інтеліґенції, студентської молоді, кияни прийшли привітати Президента Миколу Плав’юка в день подвійного ювілею – 10-річчя передачі ним клейнодів УНР та 75-ліття з дня народження. На святково уквітчаній сцені – почесна Президія: високоповажаний ювіляр Микола Плав’юк, його Святість Патріарх Української Православної Церкви і всієї Руси-України Філарет, Генеральний секретар Уряду УНР в екзилі Наталка Пазуняк, екс-Президент України Леонід Кравчук, віце-премєр-міністр Володимир Семиноженко, міністр культури Юрій Богуцький.

Відкриваючи вечір, його ведучий Дмитро Степовик відзначив, що українці – нащадки великої держави Київської Русі, яка втратила свою державність внаслідок ворожої навали в ХІІІ ст. і впродовж 700 літ боролася за відродження своєї державності. В історії України була Гетьманська держава. 1918 року четвертим універсалом Центральної Ради була проголошена незалежна суверенна Українська Народна Республіка. Після боротьби і поразки уряд УНР продовжував працювати у вигнанні. Це нечуване в історії явище, коли бездержавний народ зберіг свій Державний центр, Уряд, Президента. Вони виконували велику місію із згуртування всіх емігрантів-українців у світі, щоб вони не асимілювали, не зникли, підтримували українців у їхній вели-кій Україні, мучених і нищених репресіями і голодомором жорстокої совєцької системи. І от – знаменний день 24 серпня 1992 року, коли в Маріїнському палаці Президент УНР Микола Плав’юк передає всенародно обраному Президентові самостійної України повноваження Державного Центру УНР і ознаки державної влади – прапор і печатку. Цей важливий акт засвідчив неперервність Української державності...

Бурхливими оплесками зал, стоячи, вітає Миколу Плав’юка. Владика Філарет благословляє зібрання, вітає ювіляра. Патріарх Філарет під бурхливі оплески залу вручає Президентові Миколі Плав’юку високу церковну відзнаку – орден Святого Володимира Великого І ступеня за великі заслуги перед Україною.

Малі школярики Олеся Голуб і Андрійко Лузан, вдягнуті в українські строї, читають на сцені слова молитви “Боже, великий, єдиний, нам Україну храни...”

Заслужена хорова капела ім. Левка Ревуцького, якою диригує Юрій Антків, починає співати цю молитву, а весь зал, встаючи, підхоплює. Враження невимовно хвилююче. Здається, ніби спів лине з самого неба, адже співаки розташувалися на балконі актового залу.

До слова запрошується екс-Президент України Леонід Кравчук. Він згадує подію 10-річної давності, зауважуючи, що тоді українці були щасливі і вірили в Україну. На жаль, нині не так. Леонід Кравчук говорить про протиріччя, які роздирають наше суспільство, про те, що українці ще й досі не згуртовані, не зуміли побудувати демократичне суспільство, повільно долаємо бідність і що треба дуже багато працювати, аби довести світові, що ми демократична держава.

До урочистого зібрання надходить повідомлення, яке зачитує віце-прем’єр-міністр В. Семиноженко а саме: Президентський указ про нагородження Миколи Плав’юка орденом Ярослава Мудрого ІІ ступеня.

Міністр культури і мистецтв Юрій Богуцький вручає ювілярові вітальну адресу і відзнаку Міністерства.

Голова Народного Руху Геннадій Удовенко вітає М. Плав’юка від Голови Верховної Ради В. Литвина, від партії і від себе особисто. Від імені народного депутата Віктора Ющенка, якого на той час у Києві не було, Удовенко передав ювілярові квіти і вітальну адресу.

Міський Голова О. Омельченко і Київська міськдержадміністрація нагороджують ювіляра орденом “Знак пошани”.

Колега і друг Миколи Плав’юка Генеральний секретар Уряду УНР в екзилі Наталя Пазуняк відзначила великі заслуги ювіляра перед Україною: “Він заохочував українців на всіх континентах зберігати дух української національної культури. Плекати всюдисущу любов до України як єдиної Батьківщини. Він виступав на захист всіх поневолених в Радянській Росії”.

Від імені 25 тисяч жінок-українок з діаспори з п’яти континентів вітала ювіляра Голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій п. Наталя Даниленко.

У своїй заключній промові Микола Плавю’к мудро відповів: “Я дістав найкраще відзначення – Громадянина України. І як Громадянин я працюю для України і готовий працювати й надалі”.

Краще за це не скажеш. Великий Громадянин України Микола Плавю’к живе для України. Він вірить в Україну і український народ, і віра його – дієва, активна. Він високо несе прапор українського націоналізму, найвищого прояву патріотизму, великої жертовної любові до рідної землі. Він є справжнім героєм України.

Ми, Ваші спільники, однодумці, друзі зичимо, Вам, любий і дорогий пане Голово, щиро, по-козацьки:

Будьте!
І хай щастить Вам в усьому!