12 листопада 2002 року та кілька наступних днів в ЗМІ Росії особливо захоплено обговорювали неординарну по-дію — відкриття регіонального Українського культурного центру в м.Сургут .

Поміркуємо. Останніми роками діяльність української діаспори в Сургуті, м’яко кажучи, стабілізувалася (фактично проводяться заходи лише розважального характеру). Мабуть, тому місто і стало зручним місцем для відкриття регіонального Українського культурного центру — сподіватися на «небажану» політичну активність українців не дово-диться.

Умови також «сприяють»:

Юридичний момент. Ініціативу по створенню некомерційної організації «Український культурний центр» було виявлено «згори». Але при цьому УКЦ як установа де-юре ще не існує, оскільки установчі документи ще не готові. Невідомо, в якій формі він буде функціонувати і взагалі, чи зможе УКЦ самостійно нести культуру в українські маси?

Приміщення. Під регіональний УКЦ виділено «відповідне» приміщення. Судячи з телерепортажів з місця подій — це розкішний будинок з великим актовим залом. А на відкритті був присутній особисто посол Росії в Україні Віктор Чорномирдін, що додало ваги цій події. Але чомусь ніхто не звертає увагу на одну суттєву деталь... Насправді будівництво приміщення для Центру тривало всього кілька днів(!). Для цього було використано площу під колонами на ганку дому культури «Камертон». Колони обшили склопакетами, утворивши таким чином кімнату площею приблизно 30–35 кв.м. В морозні дні тут без електрообігрівача та теплого верхнього одягу не обійдешся. Комфортно, чи не так?