Після школи й служби у війську Василь поїхав до Києва; працював на будівництві. Він часто відвідував музеїі, виставкові зали, особливо придивляючись до творів народного мистецтва. Якось на одній з таких виставок він зустрів відому мисткиню-монументалістку, ученицю славного Михайла Бойчука Галину Зубченко. Її вважає Василь своєю вчителькою; вона передала йому традиції і дух школи великого Михайла Бойчука. Він допомагав їй у виконанні мозаїчних творів, опановуючи непросту, але захоплюючу техніку мистецтва мозаїки. 1982 року він вступив на вечірній факультет Київської філії Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова, на відділення графіки.

Уже багато років, як Василь закінчив інститут. Він професійний мистець у малярстві і графіці. Елемент професійності виявляється також у його витинанках останніх років: вони стали прецизно виробленими, класично рівноваженими в композиції. Проте у них ясно присутня народна українська основа. Вона виявляється насамперед у мотивах орнаменту, поширеного у центральних областях українського Правобережжя (Південна Київщина, Черкащина, Поділля), відтак у певній рівновазі геометричного, рослинного і тваринного елементів та у тенденції до подовжених форм і просвітів між ними.

Витинанка за своєю природою є мистецтво декоративне. Отже, вона промовляє до нашого естетичного почуття не сюжетом, а мовою ритміки, пропорції, лінії, площини і контрасту. Але ми не помилимося, коли скажемо, що витинанки Василя Корчинського мають свої теми — і в першу чергу християнську тему. Хрест як домінанта його витинанок часто повторюється у різних формах. Друга тема — це дерево життя, яке має багатовікову історію в українському декоративному мистецтві. Інші теми — зорі, сонце, куполи церкви, зерна, тризуб, писанки, квіти. Усе це — близькі для розуміння і благородні у своєму символічному значенні “теми” (ми беремо це слово в лапки, бо тут є щось більше за тему в картині чи гравюрі). І вирішені вони майстерно. У стилі традиційних українських орнаментів.

Дмитро СТЕПОВИК - доктор мистецтвознавства