Золотими літерами закарбовано на скрижалях історії України ім’я Михайла Петровича Драгоманова. У кількох десятках томів треба розміщати його творчу спадщину. Різноманітний і багатий творчий доробок М.П. Драгоманова: філософські, історичні, публіцистичні, літературні, педагогічні та інші праці. Видатний мислитель, просвітитель, учений, культурно-освітній і громадський діяч. Цю людину знала і шанувала вся Європа. Він був найвидатнішим політичним провідником, теоретиком і практиком новітнього європейського зразка. “Драгоманов — це наш Шевченко в політиці” — переконливо доводила класик української педагогіки Софія Русова.

Великий мислитель-гуманіст, патріот України М.П. Драгоманов найбільше любив волю і ненавидів духовне рабство, національний і соціальний гніт. Всім своїм єством він жадав для рідного народу, для України самостійності, національного самоврядування. У чому був твердо переконаний М.П. Драгоманов, так це в тому, що українському народові “щонайперше потрібна політична освіта”. За його ініціативи були створені в Україні, зокрема в західних регіонах, перші політичні партії, насамперед Українська селянська радикальна партія. До неї належали І. Франко, М. Павлик, К. Трильовський та інші послідовники М.П. Драгоманова. Ним була зреалізована стратегія і тактика об’єднання усіх українських земель, згуртування своїх співвітчизників у єдину національну спільноту.

Російське самодержав’я переслідувало М.П. Драгоманова, і тому він змушений був із 1876 року жити за кордоном. “Невже, невже помру, не побачивши українського неба, журливих верб над водою, не почую, як увечері озивається той чи той куток села? Мука, яка мука!” — писав він в одному з останніх листів.

Доцент педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова О.С. Красноголовець створив бронзове погруддя М.П. Драгоманова. Пам’ятник встановлено на високому гранітному постаменті біля центрального навчального корпусу вузу. Цей довершений художній твір став прекрасним пам’ятником великому провідникові української нації Михайлу Петровичу Драгоманову.

На відкритті памятника до студентів зі спогадами звернулася онука Михайла Драгоманова Наталія Світозарівна Драгоманова-Бартай, яка прибула в Україну з Угорщини спеціально для участі в цій знаменній події.

І нині кожен, хто проходить бульваром Тараса Шевченка, вулицею М. Пирогова може бачити просвітлене обличчя М.П. Драгоманова. Воно промениться інтелектуальною потугою, високістю духу, мудрістю. А ще — вічною любовю до України.

Інформація “Вісника УВКР”