Одна з головних тем нинішнього візиту президента Румунії в Україну — дотримання прав національних меншин. Румунська влада достатньою мірою дбає про свою діаспору. Румунці в Україні почуваються захищеними. А як почувають себе українці у Румунії? Чи спокійно їм там? І питання це не риторичне, адже за офіційними даними, в Румунії сьогодні проживає 60 тисяч етнічних українців. Звичайно, це не надто багато. Але українська громада має і свої здобутки, і свої проблеми. Щоправда, проблеми типові як для національної меншини. До того ж – порівняно з румунами – українці за походженням не такі вимогливі. Румуни весь час в Україні вимагають дотримання своїх прав, іншими словами «воюють». Українці – менш згуртовані, пасивніші.

Сумно, що з боку місцевої влади відсутнє бажання допомогти українцям. Не перечать, але й не допомагають усувати перешколи.

Одна з найболючіших проблем – відсутність приміщення, у якому зміг би розташуватися український культурний центр. Україна ще не в змозі побудувати громаді будинок. Але й немає коштів громада… На другому місці – проблеми, пов’язані із наявністю церков. Наприклад, дуже багато українців у Добруджії досі не мають української церкви. На третьому місці – проблеми збереження мови. Нині українська мова викладається лише в одному селі. Отже, діти втрачають мову своїх батьків. А вчителі у школах запитують: «Навіщо вам українська? Вчіть румунську – ліпше будете вчитися у школі…» Єдине, що втішає – це не позиція уряду. Це лише окремі думки окремих людей.

Проблематичним також є отримання української періодики – газет, журналів тощо. Про книжки вже й згадувати не хочеться. З України сюди нічого не доходить, хоча Румунія межує з нею. А пересилка поштою для небагатих громадських українських організацій «влітає у копієчку».

Діти поза родинною оселею позбавлені україномовного спілкування. Адже поїхати до України і складно, і дорого. Діти виростають, вчать українську мову, беруть участь в олімпіадах з української мови й літератури, але більшість з них ніколи не бачили України. Не має навіть літніх українських таборів, щоб діти могли відпочити й попрактикуватися у живій мові. Наприклад, діти з польської меншини постійно їздять у табори, пізнають Польщу. Так само діти болгар, турків та інших національних меншин мають можливість відпочити у таких таборах.

Заступник голови Союзу українців Румунії коментує ситуацію так: «В уряді України не має такого бажання, щоб допомагати бідній діаспорі. Може вважають, що ми Західна діаспора, але ми ще не західна діаспора. У нас дуже багато проблем. Тому, що ми зазнали тиску диктатури так, як ніхто з українців інших країн Європи, то, можливо, нам потрібно було зі сторони України більше прихильності, більше порозуміння».

Втішає те, що почала працювати спільна комісія з прав національних меншин – українців в Румунії, румунів в Україні. Можливо, настане очікуване потепління…