1. Учасники «круглого столу» вважають абсолютно неприпустимим той факт, що на дванадцятому році незалежності України чинна виконавча та законодавча влада так і не спромоглася офіційно визнати на державному рівні кількадесятирічний період національно-визвольного руху українського народу напередодні, під час Другої Світової війни та в повоєнні роки, на вістрі якого опинилася боротьба за незалежну українську державу Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії. Тим самим досі перекручується логіка державотворчого процесу та історичної правди, ставиться під сумнів вирішальний вибір України на шляху вільного та незалежного розвитку як суверенної держави.

2. Боротьба ОУН і УПА за незалежну українську державу була масовим рухом, який охоплював сотні тисяч учасників, а разом з членами їх рідні в його орбіті діяли мільйони людей. Сьогодні ветерани визвольного руху, їх рідні та близькі, нащадки тих, хто поліг у боротьбі, складають колосальну частину українців, мало того, охоплюють практично кожну родину в Західних областях України. Досвід цивілізованих європейських держав, до кола яких прагне належати Україна, бачення мети та перспективи процесів консолідації нації вимагають чіткого прийняття правди про героїчний внесок в становлення української державності та визнання їх заслуг перед нею, як важливого моменту творення української державності. Тому саме державна влада має виявити ініціативу і зробити рішучі кроки для подолання досі існуючого на основі колишніх радянських ідеологічних штампів того штучного розподілу українського суспільства як трагічної спадщини колоніального минулого.

3. Кожен з-понад одинадцяти років незалежності забирає від нас життя сотень ветеранів українського визвольного руху, які свідомо були готові віддати своє життя за незалежну Українську Державу, в нерівних і складних умовах вели визвольну боротьбу, зазнали репресій та багаторічних ув’язнень в тюрмах і таборах, все своє життя були дискриміновані тоталітарним радянським режимом. Щороку їх стає все менше. Вважаємо неприпустимо ганебним і таким, що суперечить здоровому глузду факт, що ті, кому судилося дожити до вистражданої незалежності рідної України досі залишаються чужими для влади. Якими словами і як вищі представники влади можуть це їм пояснити? Ми вважаємо, що сьогодні вищі владні органи несуть відповідальність перед ветеранами ОУН і УПА, і є в неоплатному боргу перед тими з них, хто так і не дожив до офіційного їх визнання як борців за волю і незалежність України.

4. Будь-які слова про те, що питання офіційного визнання ветеранів ОУН і УПА не потребують вирішення, є абсурдними.

1. Домогтися прийняття закону та інших нормативних актів, які б офіційно ствердили боротьбу Організації Українських Націоналістів та Української Повстанської Армії, які діяли напередодні, під час Другої Світової війни та в повоєнні роки як український рух опору правлячим режимам за свободу і незалежність Української держави.

2. Законодавчо визнати ветеранами-учасниками українського руху опору членів ОУН і бійців УПА, які напередодні, під час Другої Світової війни та в повоєнні роки вели боротьбу проти правлячих режимів за створення незалежної Української Держави. Надати їм право на відповідне соціальне забезпечення – пенсії, медичне обслуговування, пільги за проїзд та комунальні послуги тощо.

3. Запропонувати Кабінету Міністрів України забезпечити розробку концепції, відкриття і функціонування відділів з історії визвольної боротьби 20–60-х років ХХ століття в усіх історичних, краєзнавчих та інших музеях України.

4. Забезпечити роботу Урядової комісії по вивченню діяльності ОУН і УПА з метою її скорішого завершення та оприлюднення офіційної політичної позиції Української держави – члени ОУН, командний склад і бійці УПА визнаються борцями за державну незалежність України, стверджується їх героїчна роль в утворенні державницьких ідей, їх боротьба визнається прикладом для наслідування.