Перша наша організація «Земляцтво українців Камчатки», утворилася в 1992 р. Очолював її Євген Поперенко. У 1993-му головою земляцтва обрали мене, але згодом я очолив Регіональний культурний центр «Дніпро». Заступниками стали Ніна Радінська та Михайло Білоусенко. В 1996 році ми провели великий концерт в Петропавловську-Камчатському. Майстри культури показали нашу українську культуру на такому рівні, що люди в залі плакали. Свій концерт ми завершили піснею «Реве та стогне Дніпр широкий». З того часу всі свої концерти ми завершуємо цією піснею.

1996 року в Росії вийшов Закон «Про національно-культурні автономії в Російській Федерації». Ми першими в Росії зареєстрували Національно-культурну автономію українців Камчатки. Налагодили контакти з ОУР, з активістами у Ханти-Мансійському окрузі. На цій основі створили Федеральну національно-культурну автономію українців Росії.

У нас діє правління, до якого входить більше десяти чоловік. Першим моїм заступником з 2000 року є Валентин Пилипчук. Ми йому доручили підтримувати контакти з Києвом. Відкрили також український клас, який вже працює другий рік, привезли з України підручники. Декілька років тому успішно діяв український хор «Дніпро», який, на жаль, зараз розпався. Це був перший український хор на Камчатці, та й, мабуть, на всьому Далекому Сході. Очолювали його Лариса Коваліхіна, нині покійна, та її чоловік Володимир Коваліхін.

Наступним консолідуючим заходом було створення в 1998 році газети. Вона вийшла як додаток до газети «Петропавловськ» накладом 50 000 примірників і називалась «Батьківщина». Коли люди купували цю газету, спочатку запитували: «Что за іностранная газєта? Что ето за язик?» Українці вигукували: «Так ето ж наша родная мова!». І так поступово ми виросли до окремої газети. Створили редакцію. Першим редактором був Борис Павлюченко, якому допомагала дружина Олена Бувайло. Їхнім наступником стала Едіта Познякова. Ми їй всі допомагали. Газета набула нового обличчя, висвітлювала невідомі сторінки історії українського народу. Нещодавно редакцію очолив професійний журналіст Олександр Кришталь. «Батьківщина» набула такого рівня, який до вподоби камчатцям. Вона стала цікавою, потрібною. Нині у нас є 300 своїх передплатників.

Ми робимо й благодійну передплату. На сьогодні наклад щомісячної газети — тисяча примірників. Люди з нетерпінням чекають кожного номера. Найулюбленішими рубриками є такі, як «Невідома Україна», «Українці на Камчатці» — про наших українців, які зробили вагомий внесок у розвиток Камчатського півострова. Крім того, ми робимо тематичні сторінки: юридичну, дитячу. Є також новини з України та з усього світу.

Загалом матеріальна база у нашої діаспори в РФ дуже слабка. Немає організацій, а якщо є, то у них немає приміщень, вони не в змозі повноцінно задовольняти свої національно-культурні потреби. Ми, зокрема, знаходимо собі притулок там, де керівні посади займають українці. Спілкуючись з іншими керівниками, місцевим урядом, губернатором, знаходимо спільні думки, беремо участь у регіональних заходах. Така співпраця дає змогу існувати нашій діаспорі.

Коли до розмови були запрошені віце-губернатор, керівники обласної та міської освіти, тоді ми змогли зсунути на вищому рівні цей важкий камінь. Потрібні були підручники, навчальні програми — все це довелось нам везти з України самотужки. Не просто було й загітувати дітей. Минулого року два випускники нашого українського класу стали студентами навчальних закладів України. Тепер учні бачать перспективу. Ми підтримуємо тісні зв’язки з урядом України, особливо з Державним комітетом у справах національностей та міграції.

Наші українці тягнуться до витоків своєї культури. Але багато ще є такого, що важко пояснити. Наприклад, українську і російську мови наші українці добре розуміють, але вивчати намагаються англійську мову, яка дає можливість заробити гроші і добре жити. Та коли українці збираються разом і чують рідну мову, пісню — вони плачуть. Це означає, що не все ще втрачено, і тут є над чим замислитись та над чим працювати.

– Справжнім патріотом, українцем, який любить свою націю, бути завжди важко.

Записала Світлана Остапа,
прес-секретар УВКР