18–19 лютого 2003 року у Києві відбудеться засідання чергових Зборів представників організацій-членів УВКР. З-поміж інших традиційних та нагальних питань, що зазвичай розглядаються на зібраннях такого рівня, цього разу ставитиметься й питання прийняття нової редакції Статуту УВКР. Рішення щодо розробки та внесення змін до Статуту УВКР було прийнято на березневих (2002 р.) Зборах УВКР. Тоді ж було створено статутову комісію, покликану осмислити призначення організації і належним чином окреслити його у Статуті.

На жаль, протягом року комісія так і не спромоглася розробити нового тексту Статуту. Зважаючи на важливість цієї задачі, Голова УВКР Михайло Горинь, Секретаріат УВКР та один із членів зазначеної статутової комісії п. Микола Плав’юк з власної ініціативи самостійно взялися до виконання тієї важливої роботи. Плодом їхніх зусиль став новий варіант Статуту, цілком придатний для подальшого обговорення, вдосконалення і затвердження на наступних Зборах УВКР. Зазначений текст було розіслано членам Зборів УВКР для ознайомлення.

Поза будь-яким сумнівом, питання про прийняття нової версії Статуту УВКР на нинішньому етапі її діяльності є одним із найневідкладніших та найважливіших питань. Це диктується значними недоліками чинного Статуту та необхідністю його узгодження з тими змінами, що сталися останніми роками в організованому громадському русі світового українства.

Насамперед у оновленому тексті Статуту має подаватися більш точне формулювання головного завдання організації, що дало б можливість чітко розмежувати її функції і функції Товариства зв’язків із закордонними українцями «Україна-Світ», а також напрями та форми діяльності УВКР, СКУ, ЄКУ, УАКРади, СФУЖО. До цієї роботи спонукає насамперед потреба раз і назавжди зняти звинувачення та зауваги про те, що УВКР, буцімто, є конкуруючим формоутворенням, яке переймає та дублює функції вже існуючих громадських угруповань. Існування УВКР собливо непокоїть нинішнє керівництво Товариства «Україна-Світ» і СКУ. Якщо виходити із нині чинних статутів УВКР і Товариства «Україна-Світ» (які, до речі, готувалися на Золотоворітській, 6а одними й тими ж людьми), то й справді легко дійти висновку, що формулювання головної мети обох організацій повторюють одне одне майже дослівно. На жаль, автори нинішньої редакції Статуту не дуже глибоко і різнопланово розглядали життя української діаспори і роботу з нею, обмежуючи своє бачення лише потребами закордонних українців у контактах з Україною та необхідністю задоволення таких зв’язків. Поза увагою залишився величезний пласт потреб і завдань фактично стратегічного значення – необхідність згуртування українських громад за кордоном, цілеспрямоване, спеціальне налагодження організованого громадського життя в громадах українського закордоння, створення нових громадських організацій, узгодження, координація їх діяльності, утвердження українських інтересів у всіх точках світового простору. Очевидно, що цю частину роботи має виконувати спеціалізована громадська організація.

Свого часу, під час І Всесвітнього Форуму, найактивніша частина світової української громадськості дійшла того ж висновку і ухвалила створити такий координаційний центр у вигляді УВКР. Серед організацій, засновників нової структури, до речі, були СКУ і Товариство «Україна-Світ». Керівники цих організацій, приймаючи рішення про заснування УВКР, вочевидь, розуміли, що організації, очолювані ними й сьогодні, не можуть виконувати тих функцій, які покликана виконувати УВКР.

Таким чином, якщо головне завдання Товариства «Україна-Світ» полягає саме у розвитку зв’язків із закордонними українцями, то розвиток організованого громадського життя світового українства і координація взаємодії його громадських організацій має скласти основну мету УВКР. Тому у новій версії Статуту цієї організації зафіксовано, що метою УВКР є сприяння зміцненню й розбудові національної, незалежної, соборної, демократичної Української держави, формуванню і розвитку засад громадянського суспільства в Україні, збереженню національної ідентичності, утвердженню інтересів світового українства у всіх сферах – економічній, політичній, правовій, науково-технологічній, освітній, інформаційній, етно-культурній, спортивній та інших – шляхом координації діяльності громадських діячів і організацій в Україні й українській діаспорі та співпраці з вітчизняними і закордонними урядовими, підприємницькими, громадськими структурами.

Таке визначення мети УВКР є цілком відмінним від формулювання головної мети Товариства «Україна-Світ» і знімає будь-які сумніви і зауваження щодо дублювання їх зусиль. Внесення змін до чинного статуту УВКР мотивує також ревізія статутів громадських організацій, здійснена нещодавно податковою службою України. За її результатами УВКР не може вважатися громадською неприбутковою організацією. Такий висновок було зроблено на підставі трактування декількох не досить коректно сформульованих з точки зору податкового законодавства пунктів чинного Статуту УВКР, що стосуються основних форм її роботи. Зміни тексту, що здійснювалися у цій частині, мали головним чином літературно-стилістичний характер і зводилися, як правило, до заміни формулювань про пряме, безпосереднє здійснення організацією певних дій на формулювання, які підкреслювали, що організація має право на їх непряме, спонукаюче і сприяюче виконання.

Друге, чого потребує чинний текст Статуту УВКР – це усунення принципів і формулювань, які закладають можливість двовладдя в організації. Це стосується положень про виборність Голови УВКР і виборність Голови Секретаріату. Якщо Статут організації передбачає одночасне функціонування двох колегіально обраних осіб, така організація приречена на постійні чвари і бездіяльність. Для того, щоб усунути можливість нестабільності головних постійно діючих керівних органів – Голови УВКР і Секретаріату, – Голова УВКР має вільно призначати і звільняти Голову Секретаріату, який, по суті, виконує функції виконавчого директора.

Ще одним суттєвим недоліком чинної версії Статуту є погана «виписаність» системи керівних органів УВКР, механізму обрання і переобрання їх персонального складу, розмежування їх функцій та міри делегування їх вищими керівними органами нижчим. Життя показало також і недієздатність Президії, яка складається з чотирьох осіб, дві з яких живуть в Україні, а інші дві – за кордоном. Ця структура у нинішньому її кількісному складі неспроможна швидко збиратися і завжди мати кворум. Тому у новому варіанті тексту Статуту пропонується збільшити кількість членів Президії до п’яти.

До проекту нового тексту закладено також можливість заочного (поштового) обговорення нагальних питань і прийняття рішень шляхом письмового опитування членами Зборів УВКР та Президії УВКР. До того ж надано великої уваги механізмові поєднання суворої підзвітності Секретаріату УВКР керівним органам організації і відносної його самостійністі, здатності працювати у режимі невтручання вищих керівних органів і їх представників у повсякденну діяльність Секретаріату.

Оновлення тексту Статуту УВКР на чергових Зборах організації є головною умовою розгортання плідної і стабільної діяльності УВКР.

Валерій Рябенко,
в. о. Голови СекретаріатуУВКР