Зусиллями співробітників секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради нарешті втілено один із найважливіших пунктів цієї програми — створення і трансляція на теренах України та всього світу радіо- і телепередач про історію і життя української діаспори. Хоча такі передачі передбачалися ще у програмі «Закордонне українство» до 2000 р., тільки наполегливість Української Всесвітньої Координаційної Ради дозволила досягти мети.

Узагальнення досвіду діяльності держави, аналіз діяльності Української Всесвітньої Координаційної Ради у законодавчій і плановій сферах дозволили окреслити корінну проблему, що значною мірою гальмує нормальний розвиток співпраці з діаспорою — Україна, яка має одну із найбільших діаспор світу, до цього часу не створила політично і науково обґрунтованої державної концепції національної політики щодо закордонного українства.

Протягом дванадцяти років незалежності відповідні урядові структури України не спромоглися, а може й не захотіли, розробити необхідний документ, визначити мету, стратегію і тактику, головні напрями, принципи і методи співпраці з українською діаспорою. Тим часом без геополітично поміркованої й виваженої концепції національної політики щодо закордонного українства і Закон України «Про правовий статус закордонних українців», який незабаром буде розглядатися Верховною Радою у другому читанні, і Національна програма «Закордонне українство» до 2005 р., і багато інших документів, прийняття яких потребує світове українство, не матимуть твердої основи.

Уникнути цього можна лише шляхом негайної розробки та послідовної реалізації якісно нової, конкурентноспроможної національної концепції роботи з українською діаспорою. Тому Українська Всесвітня Координаційна Рада та Верховна Рада України і виступили з ініціативою розробки Концепції національної політики щодо закордонного українства.

Проект Концепції розробила робоча група, що складалася з представників Секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради та представників Верховної Ради. У червні цього року керівник робочої групи, народний депутат України Оксана Білозір внесла проект Концепції на розгляд Верховної Ради.

Починаючи роботу над Концепцією, члени робочої групи розуміли, що вона має бути основоположним документом, значно ґрунтовнішим і ширшим, ніж окремі законодавчі акти, програми і плани у цій сфері. Інакше кажучи, слід було розробити філософію діяльності у сфері контактів з діаспорою, створити політично і науково обґрунтований фундамент для десятків майбутніх законів, програм і планів, який би з самого початку зв’язував би їх в одне ціле і вів би до чітко визначеної геополітичної та етно-культурологічної мети, задавав логічно вибудувану послідовність створення, прийняття і, врешті, реалізацію таких документів. Насамперед Концепція мала визначити стратегію і тактику політики української держави у цій галузі, напрями і завдання усіх гілок влади у сфері взаємовідносин із етнічними українцями за походженням та громадянами України, які живуть і працюють за кордоном.

Водночас вона повинна була дати розробникам майбутніх законопроектів і програм широкий спектр геополітичних, суспільно-політичних, правових, економічних, інформаційних, соціально-культурологічних, організаційних та інших принципів. Нагальним завданням було введення у політичну, законодавчу і організаційну практику роботи із закордонним українством принципу тісної взаємодії державних, громадських та ділових інституцій, що, на жаль, часто нехтується.

Важливо також було дати науково обґрунтований перелік і визначення основоположних понять — «закордонне українство», «українська діаспора», «закордонні українці з етнічних земель або закордонні автохтонні українці», «українські громадяни за кордоном», «вихідці з України» (емігранти), «землі компактного оселення української діаспори», «світове українство», «українська національно-культурна автентичність». Всі ці завдання у процесі створення тексту проекту Концепції реалізовано.

У проекті Концепції дається, насамперед, визначення політики щодо закордонних українців. Вона полягає у сприянні захисту їхніх «гуманітарних, громадських і професійних прав та свобод, підтримці й утвердженні їхніх політичних, соціальних, економічних, освітніх, інформаційних, професійних інтересів, збереженні і розвитку культурно-національної самобутності українців та громадян України, в Україні та у країнах їхнього тимчасового перебування і постійного оселення». Метою ж національної політики щодо закордонного українства є «створення умов продуктивної співпраці українського суспільства із закордонним українством у різноманітних сферах життя, для захисту національних, інтелектуальних і духовних цінностей в Україні і за кордоном та задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонного українства, для розвитку національної ідеї, що об’єднує усіх українців, де б вони не жили».

У проекті Концепції особливо наголошується, що розвиток відносин українського суспільства із співвітчизниками за кордоном є «невід’ємною складовою частиною зовнішньополітичної, культурної, соціально-економічної політики держави, стратегії її розвитку та ефективного використання інтелектуального, духовного, фізичного потенціалу нації, а також на створення позитивного міжнародного іміджу України». Національна політика України щодо закордонного українства і вихідців з України має будуватися на принципах визнання невідчужуваності і приналежності кожному від народження прав і основних свобод людини і громадянина, необхідності консолідації української нації, обов’язковості дотримання державами загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, пропаганди правдивої національної історії та культури, відродження традицій і звичаїв українського народу.

Слід зауважити, що у системі принципів розвитку політики щодо закордонного українства центральним є геополітичний принцип. Згідно з ним співпраця України та закордонного українства визнається «важливим чинником, об’єктом і завданням політичного планування, засобом утвердження інтересів світового українства і України у всіх сферах світового простору. У своїй діяльності органи державної влади, місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи мають виходити з цього основоположного принципу. Цим зумовлена першочерговість, обов’язковість, виваженість роботи із закордонним українством, необхідність її адекватного фінансування та належної організації, сувора відповідальність державного керівництва за нехтування цього чинника, його недооцінку та компрометацію». З геополітичним проект Концепції органічно пов’язує інші принципи планування і здіснення роботи із закордонним українством: суспільно-політичний, соціально-культурний, принцип плановості та реалістичності.

Концепція орієнтує на покладання зазначених принципів в основу розробки конкретних програм щодо співпраці із закордонним українством. У зв’язку з цим у тексті проекту окреслюються також необхідні компоненти Програми підтримки діяльності українських закордонних громад (закордонного українства), механізм її розробки, затвердження та реалізації. Передбачено, що Програма має враховувати і забезпечувати такі напрямки державної політики щодо закордонного українства: суспільно-політичний, соціально-економічний, науково-освітній, молодіжно-туристичний, інформаційний, культурно-мистецький, історико-культурологічний та інші.

Проект Концепції жорстко визначає, що у кожній загальній або галузевій програмі щодо роботи із закордонним українством має бути визначено цілі і завдання підтримки закордонного українства, механізм її реалізації, форми і методи підтримки програми державними, громадськими та діловими інституціями, а також джерела її фінансування. Окремо зазначено, що Програма підтримки розробляється Кабінетом міністрів України. Обсяги фінансування Програми розглядаються Верховною Радою України та приймаються відповідно до закону про Державний бюджет України окремим рядком.

Особливо слід підкреслити, що проект Концепції визначає обов’язкове залучення до розробки і реалізації Програми громадських організацій, створених з метою здійснення співпраці із закордонними українцями та захисту прав закордонного українства. У проекті Концепції детально описано механізм державного регулювання у сфері відносин із закордонним українством. Насамперед окреслено повноваження і завдання української держави у цій сфері. Найважливіші з них — здійснення внутрішньо- і зовнішньополітичного забезпечення роботи із закордонним українством та відповідними державними органами країн перебування і оселення, створення належної нормативно-правової бази, програм фінансової підтримки загальнонаціональних планів і планів окремих організацій світового українства, сприяння залученню до роботи із закордонним українством структур недержавного сектору, вивчення закордонного українства, забезпечення належної інформаційної підтримки українців, що живуть і тимчасово перебувають за кордоном тощо.

Значну вагу автори проекту надають визначенню повноважень і завдань президентської, законодавчої і виконавчої гілок української влади. Так, у параграфі «Президент України і світове українство» фактично узаконюється, що закордонне українство, розв’язання його проблем і проблем, пов’язаних з підтримкою зв’язків із закордонним українством, є предметами постійної уваги Президента України.

Зокрема, у тексті проекту зазначено, що «Президент України під час щорічних та позачергових послань про внутрішнє та зовнішнє становище України обов’язково висвітлює питання, пов’язані із встановленням та розвитком стосунків із закордонним українством, а під час офіційних візитів до інших держав, обов’язково зустрічається з місцевими українськими громадами та їх лідерами». До повноважень Президента проект Концепції відносить також створення уповноваженого центрального органу виконавчої влади для здійснення державної політики щодо закордонного українства, а також обов’язкове врахування інтересів закордонного українства під час підготовки і ведення переговорів та укладання міжнародних договорів». До завдань і повноважень Верховної Ради України проектом Концепції включено обов’язкове проведення щорічних парламентських слухань питань, пов’язаних із встановленням і розвитком стосунків із закордонним українством, захистом його прав та інтересів.

У документі підкреслюється, що «з метою законодавчого забезпечення здійснення національної політики щодо закордонних українців у Верховній Раді обов’язково створюється Підкомітет з питань закордонного українства, який входить до складу Комітету Верховної Ради України у закордонних справах». Під час ратифікації міжнародних договорів та здійснення міжнародного співробітництва ВР України враховує інтереси закордонного українства. Верховна Рада, як зазначалось, визначає обсяги фінансування державних програм підтримки закордонного українства та громадських структур, що здійснюють координаційну діяльність і окремі види діяльності щодо розвитку зв’язків з українцями за кордоном.

Проектом Концепції також передбачено, що Кабінет Міністрів України, як і інші гілки державної влади, враховує інтереси закордонного українства у своїй стратегічній і тактичній, плановій і повсякденній діяльності. Насамперед Кабмін розробляє і здійснює (причому за умови обов’язкового залучення громадських і ділових структур) програми підтримки культурної, освітньої та іншої діяльності українських закордонних громад, сприяє розвитку центрів ділової активності та культури закордонного українства, підтримує інші заходи ділових кіл та громадських організацій, що спрямовані на розвиток зв’язків із світовим українством. Крім того, Кабмін спрямовує та координує роботу центрального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері відносин із закордонним українством.

Проект Концепції передбачає, що державна політика у сфері відносин із закордонним українством здійснюється спеціальним державним органом — Уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Він утворюється відповідним указом Президента і здійснює свою роботу під керівництвом і контролем Кабміну України. За задумом авторів проекту, у процесі своєї діяльності Уповноважений центральний орган виконавчої влади виконує, зокрема, такі функції: розробляє та реалізує основні напрями державної політики у сфері розвитку відносин із закордонним українством; розробляє проекти законів та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання відносин із закордонним українством та видає свої постанови, розпорядження і накази; координує діяльність інших органів державної влади з питань розвитку відносин із закордонним українством; розробляє і подає на затвердження Кабінету Міністрів України Програму підтримки культурної, освітньої, інформаційної та іншої діяльності українських закордонних громад (закордонного українства); розвиває співробітництво з національно-культурними центрами закордонних українців, національними меншинами українців, національними об’єднаннями закордонного українства та здійснює їх підтримку; розробляє міжнародні угоди та здійснює міжнародне співробітництво у сфері розвитку відносин із закордонним українством та захистом його прав; систематично інформує Президента України, Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України про хід реалізації національної політики щодо закордонного українства.

Слід спеціально підкреслити, що до числа першочергових заходів, які має здійснювати Уповноважений центральний державний орган, належить реалізація заходів щодо підтримки закордонного українства у країнах СНД. При Уповноваженому центральному органі виконавчої влади може створюватися і функціонувати експертно-консультативний орган — Рада з питань закордонного українства, — до складу якого входять представники державних органів, вітчизняних та закордонних українських громадських організацій, фахівці з природознавства, провідні вчені та міжнародні експерти.

Згідно з проектом Концепції, Україна гарантує своїм громадянам захист під час їх перебування за кордоном та надає підтримку тим із них, хто потрапив у скрутне становище. Держава сприяє поверненню своїх громадян в Україну. Водночас Україна сприяє збереженню особам з числа української діаспори зв’язку з Україною у всіх сферах, а також виступає на їхню підтримку у випадках порушення щодо них основних прав і свобод людини й громадянина.

Розгляд Концепції національної політики щодо закордонного українства у Верховній Раді України заплановано на вересень поточного року. Як поява зазначеної Концепції, так і її успішне проходження через комітети та сесійну залу українського парламенту багато в чому залежать від активності української громадськості і в Україні, і за кордоном. Ми всі добре розуміємо, що сподівання на добру волю українських владних структур затягли створення зазначеної Концепції аж на дванадцять років, хоча це державотворче питання мало бути вирішене одним з перших. Якби не громадська ініціатива УВКР, на Концепцію довелося б чекати й чекати. Тому УВКР висуває ще одну ініціативу і виступає із закликом до всієї української громадськості як в Україні, так і за кордоном: проведімо протягом серпня-вересня 2003 р. громадські читання і слухання проекту «Концепції національної політики щодо закордонного українства». Секретаріат УВКР готовий надіслати текст проекту Концепції усім бажаючим. Для цього слід звернутися на нашу адресу з відповідним проханням. Крім того, вже зараз текст проекту можна знайти на веб-сайті Секретаріату УВКР (http://www.uvkr.org.ua). Результати обговорення, всі зауваження, пропозиції і доповнення будуть зафіксовані та узагальнені співробітниками спеціальної робочої групи і передані до Верховної Ради України для врахування напередодні першого читання Концепції й відповідного Закону України «Про Концепцію національної політики щодо закордонного українства».