Нелегко складалася доля українського народу і української держави. Загарбницька політика наших сусідів протягом сторіч спрямовувалась на викорінення української мови та культури. Насильницька русифікація України призвела до того, що українська мова навіть на побутовому рівні почала вважатися другосортною, непрестижною. Звідси – комплекс меншовартості корінних українців. Та часи змінилися загалом на краще.

Україна набула статусу незалежної держави, а українська мова набула статусу державної. Тим самим визнано, що мова – неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного процесу. Багато наших співвітчизників силою обставин були змушені емігрувати з України. Та в їх душах зберігалося неоціненне багатство – рідна мова і неповторна культура. Однак загальновідомо, що з плином часу у кожному новому поколінні емігрантів посилюється процес асиміляції – людина «розчиняється» в тому середовищі, де народилася і виросла. Тому в усьому світі українці протягом багатьох десятиріч намагаються всіляко гуртуватись, створюють різні інституції для вивчення рідної мови, її культури і історії. Tовариство української мови, літератури і культури «Просвіта» (Сербія і Чорногорія) у своїй практичній діяльності набуло значного досвіду організації Літних шкіл україністики для дітей та молоді української діаспори колишньої Югославії. Вже протягом кількох років ця робота ведеться на територіях Воєводини (Сербія) та Західної України. Перша Літня школа відбулась в період з 16 липня по 16 серпня 1998 року на Фрушкі, горі біля Нового Саду. Школа працювала у дві зміни по 15 днів і охопила загалом 50 учнів.

II Літню школу україністики «Просвіта» організувала 1999 року в Україні (м. Долина Івано-франківська обл.). Ця акція відбулась під патронатом Президента України і, окрім навчальної, мала ще й реабілітаційну мету (нагадаємо, що в лютому – березні того року мало місце бомбардування військами НАТО міст Сербії). Протягом трьох тижнів 96 дітей-українців мали змогу гарно відпочити, зміцнити своє здоров’я, а також прилучитися до скарбів української мови і культури. Наступного року двотижнева ІІІ Літня школа україністики «Просвіта» була організована в м. Бачкий Петровац, неподалік Нового Саду. В ній перебувало 50 дітей молодшого віку.

В 2001 році також двотижнева IV Літня школа одночасно працювала на території Воєводини (м. Сремська Митровица) та на території України (м. Бучач Тернопільської обл.). Протягом двох тижнів навчанням та оздоровленням було охоплено майже сто дітей середнього шкільного віку. Наступного року, завдяки угоді між Товариством «Просвіта» і Тернопільською облдержадміністрацією V Літня школа була організована в таборі «Лісова пісня» (м. Борщів Тернопільської обл.).

Розроблена нами програма враховує всі позитивні моменти набутого досвіду. В процесі роботи над нею відбувалася її апробація, усувалися помічені недоліки. Нашою метою є: організація на території України постійної роботи ШКОЛИ УКРАЇНОЗНАВСТВА для дітей та молоді Української діаспори.

1. Таборова програма проводиться ЛИШЕ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ, тому вихователь (крім мови країни, з якої прибула група) повинен вільно володіти українською, спонукати дітей до вживання української мови в спілкуванні.

2. Вихователь повинен знати режим табору та обов’язково його виконувати.

3. Таборова програма вимагає точності, не допускає запізнень та зриву занять.

4. Вихователь повинен брати активну участь в роботі під час гурткових занять, майстерень, спортивних та розважальних заходів. Він не має права залишити дітей без нагляду, контролює виконання дітьми всіх режимних моментів.

5. Таборова програма школи вимагає задовільного стану здоров’я та певного рівня фізичної підготовки учнів.

6. При організації екскурсій, походів вихователь обов’язково супроводжує свою таборову групу, відповідаючи за безпеку дітей.

7. Вихователь повинен бути прикладом для вихованців у всіх таборових справах, проявляючи творчу активність та зацікавленість в отриманні позитивних результатів.

8. Вихователь не має права вживати непедагогічні прийоми у спілкуванні з дітьми.

В ТАБОРІ ПАНУЄ ЧЕМНІСТЬ, ЛАГІДНІСТЬ, ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ.

9. Вихователь є активним учасником створення творчої атмосфери в таборі та у відносинах між дорослими, має можливість подавати пропозиції, брати участь у розгляді актуальних питань на вечірніх зборах.