Міжнародний культорологічний симпозіум «Українська ікона. Іконописне мистецтво діаспори» ще раз переконливо засвідчив — ми є носіями великої культури і вміємо плекати таланти. На запрошення Міністерства культури і мистецтв України до Києва з-за кордону завітали майже 20 художників і реставраторів, науковців і представників духовенства. Їх об’єднала любов до України та сакрального мистецтва. Деякі з учасників симпозіуму вперше побували на українській землі, відвідали київські храми та музеї, ознайомились з архітектурними пам’ятками.

Представники діаспори зберігають лише невелику частку культурної спадщини українського народу, переважно твори сакрального мистецтва. Але ця частка надто вагома і цінна для нас, бо тут, на рідній землі, в роки радянської боротьби з релігією ми втратили велику кількість унікальних надбань. Залишаючи Батьківщину, українці брали з собою найдорожче: грудочку рідної землі, Біблію та ікону. Ці святі речі оберігали їх, нагадували їм про Україну, передавалися з покоління в покоління. Ікони, які збереглися в діаспорі, стали сполучною ланкою у розвитку сакрального мистецтва українського народу. І як виявилося, діаспора не тільки зберегла, те, що колись вивезла з України. Вона створила за кордоном різні студії та школи іконопису, які впродовж десятиліть виконували компенсаційну роль в іконотворчості, що свідчить про неперервність наших традицій.

Вітання учасникам симпозіуму надіслав Президент України Леонід Кучма. Текст послання зачитав віце-прем’єр міністр Дмитро Табачник, який разом з іншими почесними гостями завітав до Палацу мистецтв «Український дім» на урочисте відкриття заходу. Справжнім дарунком для всіх присутніх стала виставка давніх історичних ікон із збірки колекціонера Ігоря Понамарчука «Pater Noster», які зібрані в різних регіонах України і датовані 16–18 ст. Протягом чотирьох днів роботи симпозіуму учасники мали змогу обмінятися досвідом, подискутувати на робочих засіданнях про наукове значення, мистецьку ціність і богословський аспект ікон, познайомити громадськість із своїми творами, подивитися доробки вітчизняних майстрів. Зокрема, на виставці художників-іконописців української діаспори «Дорога до дому», що відбулася в галереї мистецтв Національного університету «Києво-Могилянська академія» привернули увагу багатьох присутніх роботи Мар’яни Саварин з Канади.

Майстриня народилася на чужині, живе й працює в Едмонтоні. Мар’яна з дитинства захоплюється малярством. Отримавши освіту вчителя, вона змогла поєднати свої два найбільші таланти: викладає дітям 13–18 років іконографію та пише чудові ікони у візантійському стилі. Деякі з них жінка привезла до України, а саме «Тайна вечеря», «Святий Василій», «Вишгородська Богородиця». Її троє дітей відвідують суботню школу, де вивчають українську мову та літературу, історію та географію України.

В родині Савариних зберігають народні традиції і рідну мову, а прикладом для всіх є дідусь, який свого часу був президентом СКВУ. Неабиякий інтерес у цінувальників сакрального живопису викликали ікони українських митців з Канади доктора богословії, видатного діаспорного експерта Якова Креховецького («Святий Миколай», «Нерукотворний Спас»), Віри Лазарович-Сеньчук («Андрій Первозваний», «Свята Ольга»), Богдана Головацького («Чорнобильська Богоматір», «Одигітрія») та багатьох інших, кожен з яких має свій неповторний художній стиль.

Серед представлених робіт вирізнялися своєю яскравістю й органічною єдністю твори доктора історії та богословії Дмитра Блажейовського, який завітав до нас з Італії. Священик і науковець почав вишивати ікони після того, як вийшов на пенсію. В юності він навіть не сподівався, що коли-небудь займатиметься здавалося б зовсім нечоловічою роботою. Осяяння прийшло несподівано, це було як Боже благословіння. «В ранні роки християнства первісні іконостаси — темплони — були гаптовані або вишиті, тому я й вирішив відродити старовинну традицію за допомогою української народної вишивки», — розповідає отець Дмитро. Народився Дмитро Блажейовський в 1910 році на Лемківщині, навчався у Римі, згодом протягом майже трьох десятиліть працював у США. Його парафія територіально була дуже велика. Багато часу він проводив у дорозі.

Надзвичайно допитливий і спостережливий отець Дмитро дякував Богові за барвисту природу і красу навколишнього світу. А згодом всю веселку кольорів він вплете в свої ікони. Нині митцю 93 роки, він має багато учнів, які мешкають в Україні та за її межами. Створив велику кількість унікальних робіт, 130 з яких експонуються у музеї вишиваних ікон та образів у Львові.

Його твори є в греко-католицьких храмах Мюнхена, Австралії, у сотень українських родин, які мешкають далеко від Батьківщини. Вишиваючи ікони отець використовує різні техніки (від дрібного хрестика — до гобеленового), що робить зображення об’ємним і живим. Багато цікавого для себе знайдуть професійні художники і любителі в 10 надрукованих альбомах-збірниках Дмитра Блажейовського «Українські релігійні вишивки».

Кожен з учасників симпозіуму — це відома в своїй країні особистість. Щоб про цих людей дізналася й Україна, професор Дмитро Степовик (доктор мистецтвознавства, філософських і богословських наук та ініціатор заходу) написав книгу «Українська ікона. Іконотворчий досвід діаспори», в якій описав творчий шлях майстрів. Презентація чудово ілюстрованого видання, надрукованого коштом видавництва «Балтіядрук», відбулася в рамках міжнародного симпозіуму. Поки що наклад становить усього тисячу примірників, але автор і видавці сподіваються, що книга зацікавить митців та науковців в Україні і за кордоном.

Наприкінці роботи симпозіуму, який відбувся завдячуючи міністерствам культури і науки та закордонних справ України, Держкомітету України у справах релігій, Київського міського центру дозвілля і Київського національного економічного університету, пройшло урочисте нагородження його учасників. Шановані майстри іконопису з Канади, Франції, Бразилії, Італії отримали грамоти й подарунки від Міністерства культури та мистецтв України, УВКР, інших державних і громадських організацій.

Іконографія в Україні потерпала від багатьох ударів, але нині вона відновлюється. І робить це й завдяки митцям з діаспори, про що засвідчив перший Міжнародний культурологічний симпозіум «Українська ікона. Іконописне мистецтво діаспори».

Світлана ОСТАПА,
прес-секретар УВКР
Світлини автора