УКРАЇНСЬКА ВСЕСВІТНЯ КООРДИНАЦІЙНА РАДА
UKRAINIAN WORLD COORDINATING COUNSIL
 ПРО УВКР  СТРУКТУРА УВКР  НОВИНИ  ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ  УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР  ГОЛОВНА
ПРО УВКР
СТРУКТУРА УВКР
ДІЯЛЬНІСТЬ УВКР
ФОРУМИ УКРАЇНЦІВ
ВІСНИК УВКР
ФОТОГАЛЕРЕЯ
АРХІВ РАДІОПЕРЕДАЧ
ПОШУК


 ВІСНИК УВКР Вісник за 2003 рік Вересень Конгрес СКУ. Цього разу — у Києві


З історії відомо, що масові переселення українців почалися понад 100 років тому. Потім були друга та третя, вже повоєнна, хвилі. Наші земляки намагалися триматися разом, щоб не забути рідні традиції та мову. Спочатку провідну консолідуючу роль відігравала церква, навколо якої гуртувалися переселенці, згодом їй почали допомагати громадські організації. Однією з них став Світовий конгрес вільних українців (СКВУ), установчі збори якого відбулися восени 1967 року в Нью-Йорку. Конгрес став історичною подією в житті українців на чужині, він привернув до себе увагу всього вільного світу.

З 1992 року СКВУ перейменовано у Світовий Конгрес Українців (СКУ). Того ж року СКУ став співзасновником Української Всесвітньої Координаційної Ради. Адже з моменту розвалу СРСР українська діаспора збільшилася ще на 12 мільйонів. У зв’язку з цим виникла нагальна потреба створити загальний для всього світового українства координаційний орган. Таку міжнародну організацію — Українську Всесвітню Координаційну Раду — започаткували делегати І Всесвітнього форуму українців, що відбувся у серпні 1992 року. Засновниками Ради стали близько 250 організацій як з України, так і з-за кордону, представники яких були учасниками Форуму. Нині УВКР об’єднує понад 400 громадських організацій, її членом є й СКУ.

Кількість проблем, пов’язаних з діаспорою, постійно зростає. Майже 7 мільйонів українців, змушених шукати роботу за межами держави, створили так звану «четверту хвилю» еміграції. На жаль, Верховна Рада України вже декілька років не в змозі прийняти Закон «Про правовий статус закордонних українців». Наша держава досі не має Концепції національної політики щодо закордонного українства. Щоб нарешті посприяти розв’язанню цих проблем, нещодавно постійна комісія у зв’язках із українською діаспорою Верховної Ради України, за сприяння УВКР, розробила проект «Концепції національної політики щодо закордонного українства». На початку липня його внесено на розгляд Верховної Ради. Згідно цієї концепції закордонне українство є суттєвою невід’ємною частиною українського етносу, важливим чинником внутрішньої та зовнішньої політики України.

Нині Світовий Конгрес Українців об’єднує понад сто українських громадських організацій у 25 країнах. Президентом СКУ є Аскольд Лозинський. Найвищий законодавчий орган — Конгрес, який проходить раз на п’ять років. Виконавчим органом СКУ є Секретаріат, президія якого складається з рад і комісій, зокрема: Церковної ради, Світової координаційної виховно-освітньої ради (СКВОР), Світової ради суспільної служби (СРСС), Світової наукової ради, Світової ради з прав культури, Української світової кооперативної ради, Комісії людських та громадянських прав, спорту та молодіжних організацій. Головою представництва СКУ в нашій державі є колишній президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав’юк (до речі, один з перших президентів Конгресу). Багаторічна та плідна діяльність Конгресу дістала належне визнання на міжнародному рівні — у нинішньому році СКУ прийнято до Організації Об’єднаних Націй на правах неурядової організації.

У Конгресі взяли участь 246 делегатів з 28 країн та 77 запрошених. Усього ж було представлено 32 країни. Звітували понад 20 крайових організацій, серед яких — Європейський конгрес українців, Українсько-Бразильська центральна репрезентація, Союз українців Великої Британії та інші. Пройшли також усі заплановані засідання рад і комісій СКУ. Зокрема, на з’їзді Світової ради суспільної служби СКУ її голова Оля Даниляк (Канада) повідомила, що лише за чотири роки згідно різних програм надано благодійну допомогу на суму 25 млн. канадських доларів. Вона адресувалася отримувачам як в Україні, так і в діаспорі.

Жвавий інтерес викликало засідання Комісії людських та громадянських прав (голова — професор Юрій Даревич). На ньому, крім доповідей, заслухано інформації представників Росії, Польщі, Словаччини, Білорусі, Сербії і Чорногорії, Португалії, Придністров’я і Криму. Члени комісії зібрали багато заяв, у яких зафіксовані порушення прав громадян України та представників діаспори. Правозахисники розглянуть всі заяви, частину з них передадуть до Конгресової комісії. Вирішено створити правозахисні українські гуртки в Білорусі, Придністров’ї та Словаччині. Привернули увагу делегатів та гостей й програмні «круглі столи». Під час одного з них («Українські громади Східної діаспори — складові частини СКУ, їх сьогодення та перспективи») йшлося про консолідацію українських організацій, що мають багаторічний досвід роботи, та молодих — з колишнього Радянського Союзу, а також про виконання Україною Національної програми «Закордонне українство» до 2005 року.

Під час круглого столу «Еміграція з України» розглядалися проблеми, з якими зустрічаються українці останньої хвилі еміграції. Зазначалося, що нині за межами нашої держави мешкає кожний четвертий українець. На жаль, сотні тисяч з них перебувають в інших країнах нелегально, живуть в жахливих умовах, не мають елементарних прав. Представники діаспори, які вже є громадянами інших країн, намагаються допомагати нашим заробітчанам. Але це не так легко. По-перше, нелегали є порушниками законів (оскільки не виїжджають вчасно з країни), по-друге, вони не мають змоги включатися у громадське життя української діаспори, оскільки часто працюють по 18 годин на добу. У рамках Конгресу пройшов також «круглий стіл» на тему «Час говорити правду», присвячений 70-річчю Голодомору в Україні. Його організаторами були Український конгресовий комітет Америки та Науково-дослідний інститут українознавства МОН України. Також відбулося відзначення 70-ліття Великого Голодомору 1932–33 років. Панахиду відправили Глава Української православної церкви Київського патріархату його святість Філарет та Глава Української греко-католицької церкви його блаженство Любомир Гузар. Зі словами скорботи виступили президент СКУ Аскольд Лозинський, генеральний секретар Віктор Педенко та інші. Учасники ходи — представники різних вітчизняних та закордонних громадських організацій — поклали квіти до пам’ятника Голодомору. Під час акції почався дощ. Це було символічно, небо наче плакало за безневинно убієнними мільйонами людей. Немає сумніву, що відзначення 70-ліття Великого голодомору 1932–33 рр. залишить яскравий слід в пам’яті і серцях учасників Конгресу. Загальне враження про організацію і роботу Конгресу — позитивне. Обрано нову Управу СКУ. Президентом Світового Конгресу Українців знову став Аскольд Лозинський, першим віце-президентом — Євген Чолій, другим — Марія Шкамбара, генеральним секретарем — Віктор Педенко. Показово, що на попередньому Конгресі були присутні всього двоє делегатів зі Сходу, на нинішньому ж — близько ста.

На заключній прес-конференції президент СКУ Аскольд Лозинський подякував Секретаріату Української Всесвітньої Координаційної Ради та особисто Михайлу Гориню за допомогу у проведенні Конгресу.

Прикро, однак, що брак часу не дозволив здійснити змістовну культурну програму. Адже деякі учасники Конгресу побували в Києві вперше і, природно, хотіли ближче познайомитися зі славетним містом і його пам’ятками. На думку більшості делегатів, подальші конгреси СКУ теж повинні проходити в Україні.

Світлана Остапа,
прес-секретар УВКР

 


ENG | UKR
НОВИНИ
АНАЛІТИКА
ПРОПОЗИЦІЇ ПРО СПІВПРАЦЮ
УКРАЇНСЬКІ ЗМІ СВІТУ
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
ГОСТЬОВА КНИГА
КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ
ОБГОВОРЕННЯ
При використанні матеріалів посилання на www.uvkr.com.ua
є обов'язковим.
01004, Київ, вул. Горького 3-б, тел. 287-22-41





© УВКР, 2004