Українська громада Сербії за останнім переписом населення 2002 року oфіційно налічує 5354 осіб і, переважно, розселена у північному регіоні Сербії, Автономному Краї Воєводина. Українці Сербії і Чорногорії є нащадками міграції українців кінця ХІХ століття з просторів Галичини до Боснії, яка у той час також була в рамках Австро-Угорської імперії. Вже після Другої світової війни, від 50-х рр., частина українців з Боснії прямує на простори Воєводини і поселяється на всій її території, а найбільше в містах Кула, Вербас, Сремська Митровица, Інджія, Новий Сад та їх околицях. За даними статистики і перепису українці є присутніми на усій території Сербії, а у названих містах складають 1–2 % від сукупного населення.

Після переселення до Боснії українці культивували різноманітні форми культурного й соціального збереження, засновували кооперативи, ощадні каси, гуртки, зберігали традиції рідного краю. До Другої світової війни боснійські українці підтримували тісні контакти з родинною землею, навіть митрополит Андрей Шептицький тричі відвідував українських поселенців. Після економічного, а частково й під тиском, переселення з Боснії до Сербії відновлено потяг до національного самозбереження і вже на новому місці проживання оживає культурницьке життя, виникають самодіяльні колективи у містах Вербас та Кула, оформляються українські парафії. Віра була і є одним із важливих стержнів національного збереження українців.

Товариство «Просвіта» засноване 1989 року з метою пожвавлення національного життя, відстоювання перед державними органами наших інтересів і презентувати намагання українців. Потреби були значними. В попередній період українці спиралися на власні сили, тому що до заснування Товариства «Просвіта» не було представницького авторитетного органу, який би порушив важливі питання освіти, культурної діяльності, інформування на всіх рівнях. Українська громада не мала можливостей користуватися бюджетними коштами, які надавалися іншим національним меншинам, а також не було (і немає ще й сьогодні), як у інших меншин, власних засобів масової інформації, видавництва, фінансування. Нещодавно прийнятий Союзний Закон про захист прав та свобод національних меншин передбачає заснування національних рад як представницьких, дорадчих і виконавчих органів національних меншин. На даний час у Сербії і Чорногорії вже оформлено вісім Національних рад. Українці теж заснували Українську Національну Раду. Цей, обраний на демократичних засадах, орган займається питаннями освіти, інформування, культурної діяльності української громади.

Українській громаді Сербії, яка виховує вже п’яте покоління українців, народжених поза межами прабатьківщини, вдається підтримувати національний дух шляхом практичної роботи у культурних та освітніх товариствах. Значну допомогу надають також діючі Сербсько-Українські товариства, а останнім часом і державні органи, до певної міри, підтримують форми самодіяльності українців. Деяку допомогу у культурницькій і освітній роботі надають також українці, які переселилися на простори Сербії в останні кілька десятків років. Це є переважно високоосвічена економічна міграція. Мігранти четвертої хвилі в більшості зберегли громадянство України, але своє подальше життя пов’язали із сербською землею й послідовно інтегруються до української громади. Українців (переважно українок) нової хвилі переселення налічується, за неповними даними, декілька тисяч.

У галузі освіти. Нами відкрито класи з вивченням предмета «Українська мова з елементами національної культури» у початкових школах міст Вербас, Кула, Новий Сад та Будісава. Діти віком 7–14 років, за власним бажанням та побажаннями батьків, двічі на тиждень вивчають мову, знайомляться з українською культурою, історією України, народними піснями й танцями. Зараз біля 100 дітей відвідує такі уроки. Ми прагнемо відкрити факультативи української мови і культури також в інших містах, а Товариство «Просвіта» запровадило з 1998 року Літні школи україністики. Ці двотижневі школи є для певної кількості дітей єдиним видом освіти рідною мовою. За допомогою Літніх шкіл розвиваються і такі необхідні для збереження в подальшому нашої самобутності контакти між наймолодшими поколіннями, які вже до деякої міри втрачають національні ознаки, передусім мову.

У галузі засобів масової інформації. З 1992 року крайове радіо в місті Новий Сад двічі на тиждень транслює наші україномовні передачі (загальна тривалість — півтори години), а телебачення Нового Саду з 2001 року транслює дві передачі щомісяця (загальна тривалість — одна година). Також з 1990 року україномовні передачі транслює місцеве радіо міста Вербас (година щотижня). Важливою справою, якою зараз клопочеться Українська Національна Рада, є збільшення тривалості передач, а також визначення статусу україномовних засобів масової інформації шляхом заснування Редакції програм українською мовою, як це заведено здавна у ЗМІ інших меншин.

У галузі видавничої діяльності. Товариство «Просвіта» видає часопис «Українське слово», Товариство плекання української культури «Коломийка» видає «Вісник», друкуються також окремі тематичні видання українською мовою.

У галузі культури. Майже у кожному місті, де живуть українці, існують культурно-мистецькі та освітні товариства. У місті Кула з 1971 року діє Культурно-мистецьке товариство імені Івана Сенюка, у місті Сремська Митровица — Товариство «Коломийка» (засноване 1979-го р.), у місті Вербас — Культурно-просвітнє товариство «Карпати» (рік заснування — 1990), а в місті Новий Сад — Українське Культурно-мистецьке товариство «Кобзар» (рік заснування — 2001).

Загалом усі члени нашого Товариства «Просвіта» свідомі покладеної на них відповідальності і сповнені рішучості й надалі докладати всіх зусиль, аби українська громада в Сербії і Чорногорії зберегла свою самобутність та зв’язки з Україною.

Василь Дацишин, голова Товариства
«Просвіта» Сербії і Чорногорії