На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ. 

25 січня 1918 року в Києві Центральна Рада УНР четвертим Універсалом проголосила Незалежну Українську Народну Республіку. Уряд більшовицької Росії, після відхилення Центральною Радою його ультиматуму, посилає на непокірний Київ війська. Московська армія, очолювана Муравйовим, розпочала наступ. Захищати столицю від шеститисячної армії московського агресора вирушили 300 київських студентів. 29 січня 1918 року біля станції Крути відбувся нерівний бій, у якому майже всі студенти загинули смертю героїв.

«От у цю хвилину, коли провозять їх домовини перед Центральної Ради, де протягом року кувалась Українська державність, з фронтону її будинку зривають російського орла, ганебний знак російської влади над Україною, символ неволі, в якій вона прожила 250 з верхом літ. Видно можливість здерти його не давалась даремно, видно вона не могла пройти без жертв. Її треба було купити кров’ю» (Президент Центральної Ради Української Народної Республіки Михайло Грушевський).

«Крути. Концерт для ангелів» — не просто чергове відзначення трагічної річниці. Камерний акустичний концерт, дуже спокійний — без зайвої тужливості і пафосної риторики — музичне вшанування свідомих молодих людей, які за свободу Батьківщини заплатили у далекому 1918 своїм життям. Заплатили у жорстокому нерівному бою, ставши заручниками помилок історії — напевне по-іншому не передати трагізму їх жертовності чи жертвоприношення. Цього року вщерть наповнений зал Театру оперети приймав музикантів, кожний з яких, напевно, вийшов на цю сцену, насамперед, за покликом серця. Перелік учасників говорить сам за себе — «Мертвий півень», Едуард Драч, «Кому вниз», Марія Бурмака, Тарас Петриненко і Тетяна Горобець. А ще — з вуст ведучого Михайла Барбари («Мертвий півень») поезії в прозі харківського поета Сергія Жадана в перерві між виступами: «Жити значить померти. Померши одного разу, ти продовжуєш шлях через нічні двори і помічаєш, як смерть тримає в руках м’ятні цукерки і роздає дітям на привокзальних пустирищах» (Сергій Жадан, «Історія культури початку століття»).

Молодь не повинна оплакувати долю України та помилки її керманичів. Але — пам’ятати. Саме з цією метою Київська міська рада, Головне управління у справах сім’ї та молоді КМДА та Громадська організація «Арт Екзистенція» вже котрий рік поспіль організовують цей меморіальний концерт. Пам’ятати і бути сильною та відповідальною, щоб не було соромно перед ангелами, які дивляться на нас з неба…

Наталка РУДНІЧЕНКО,
аспірантка Інституту філології
КНУ ім. Тараса Шевченка