До 10-літнього ювілею Дубосарське районне товариство українців Придністров’я «Промінь» йшло впевнено і наполегливо. Як і решта українських громад Придністров’я, розпочинали відроджувати українську культуру, по зернині збираючи все, чим багатий наш народ. Створили при товаристві самодіяльний колектив «Чорнобривці», розшукували і шили власноруч український одяг, збирали пісні. А потім співали їх, збираючись на репетиції. Надбань, звичайно, вже багато. «Чорнобривці» спромоглися стати лауреатами декількох музичних конкурсів та фестивалів: «Козацькому роду немає переводу», «Горицвіт», «Пшеничне перевесло» та інших. Побували з гастролями в багатьох українських містах, зокрема, у Києві, Луганську, Львові, Одесі, Вінниці. Співали на фестивалях, брали участь у конкурсах, виступали з концертною програмою в сусідніх райцентрах України, в містах рідного Придністров’я. Не обійшлось без участі ансамблю й святкування 10-ї річниці Спілки українців Придністров’я імені Олександра Бута, були вони учасниками І Республіканського фестивалю української пісні в м. Григоріополь. У святі української культури вже брали участь і інші колективи, створені пізніше — жіночий ансамбль «Чарівниця», дитячий гурт «Чорнобривчики».

Учасниками свята були також колективи художньої самодіяльності з інших міст Придністров’я. Григоріопольське районне товариство української культури «Стожари» залучило до участі у фестивалі колектив з такою ж назвою та народний ансамбль української пісні «Діброва». Привітати колег прийшли голови товариств російської, молдавської і єврейської культури. Українські пісні тісно переплелися з мелодіями інших національностей. І це було чудово. Приєдналися до заходу й дитячі танцювальні гурти з міста Дубосари.

Ювіляри почули багато теплих слів і привітань на адресу товариства та його голови Анатолія Шияна. Дубосарців вітали делегації УВКР, а також Товариства «Україна-Світ». Від Посольства України в Республіці Молдова виступила перший секретар Оксана Васильєва. Не залишились осторонь і голова Спілки українців Придністров’я Володимир Боднар, а також голови товариств української культури Петро Богуцький, Аліса Коханова, Микола Стасішен та Роман Пасічанський.

Приємно було поринути у святкову атмосферу, але чому тільки 10 років? Адже ця громада згуртувалася раніше. У травні 1992 року перший голова Спілки українців Придністров’я Олександр Бут, який на той час був також головою Кам’янського районного товариства української культури імені Т. Шевченка, організував у селі Рашків Кам’янського району незвичайної політичної ваги захід. Щоб припинити в Придністров’ї братовбивчу війну, у старовинному селі зібрались представники майже всіх населених пунктів лівого берега Дністра.

На І Всеукраїнському Віче Придністров’я Дубосарську делегацію очолювала Світлана Олійник. А незабаром, у липні 1992 року, до Кам’янки приїхала з Дубосар Емілія Савчук разом з Леонідом Івановичем з міста Бендери. Кам’янське районне товариство української культури передало в міста, які найбільш постраждали від військових подій в Придністров’ї, взуття, білизну і медикаменти. Все це зараз у минулому, але хочеться, щоб люди не забували нашої спільної історії навіть під час великих українських свят. На початку 90-х рр. минулого століття Придністров’я сколихнула потужна хвиля українського відродження, зараз це відродження набуває нових якостей, що містять в собі певний досвід і нові традиції.

Нехай так триває завжди.
Успіхів Вам!

Ростислава СТАСІШЕНА,
менеджер з освітніх питань
УВКР